Сербська народна балада “Смерть матері Юговичів”. Фольклорна основа і драматизм сюжету та ознаки фольклорного характеру твору
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС
I семестр
ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
УРОК 6
Тема. Сербська народна балада “Смерть матері Юговичів”*. Фольклорна основа і драматизм сюжету та ознаки фольклорного характеру твору
Мета: ознайомлення із змістом середньовічної сербської балади; робота над виразним читанням балади; вдосконалення навичок текстологічного аналізу балади, розкриття жанрових особливостей; вживання повторень, символіки чисел, монологів-звертань; виховання культури зв’язного мовлення
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Бесіда за домашнім завданням
– Дати визначення балади як жанру (конкурс на краще визначення).
– Які ми знаємо види балад?
– Як ви вважаєте, які балади виникають під час героїчної боротьби народу і чому література відгукується на події саме таким жанром?
2. Повідомлення учнів про історичні події на Косовім полі у 1389 р. (битва болгар і сербів з турками, що завершилася перемогою турків)
– Існує навіть так званий Косовський цикл балад. Сьогодні ми ознайомимося з однією із них – сербською народною баладою
ІІ. Формування нових знань, умінь та навичок
1. Читання тексту балади вчителем. спільне з учнями коментування тексту
– З чого починається балада?
(Пісенний заспів, зачин.
Ім’я героїв Юговенки – це український східнослов’янський варіант утворення прізвища від імені батька (в українському перекладі 1876р. Михайла Старицького).
Для південних слов’ян, зокрема – сербів, характерніше прізвище – Юговичі)
– Як ви вважаєте, знаючи вже, чим скінчилася битва на Косовім полі, чи буде оптимістичним зміст балади?
2. Читання уривка від фрази “Молить Бога Юговенків мати…” до “Та й вернулась до біл-двору з ними…”
Чи можна, прочитавши цей уривок, сказати, що перед нами твір, що належить до фольклорного жанру? Доведіть свою думку.
(Повторення слів і словосполучень, наявність постійних епітетів, символіка числа 3: коні – соколи – леви; 3 х 3 = 9.)
– Навіщо під час розповіді про загибель даються такі чудові виразні описи? (Смерть за Батьківщину урочиста, трагедійність змісту набуває високого звучання.)
– Чому мати опинилася на Косовім полі? Чому саме мати “не зронила й однії слёзини”?
3. Читання уривка від фрази “А невістки взріли матір з далі” до “не зронила й однії слёзини”
– Як зустрічають невістки і діти загиблих?
(“Заридало девьять сиріт ревно”,
“Закувало удівонёк девьять”.
Увага учнів звертається на повторення: “заридало… ревно”, на дієслово “закувало”: образ жінки, що сумує за чоловіком, здавна пов’язаний із образом зозулі.)
– Чому мати знову “не зронила й однії слёзини”?
4. Читання уривка від фрази “У ночі-ж, як по півночі стало…” до “не зронила й однії слёзини”
– Як змінюється розповідь у баладі? Чому у розповідь включили діалог? (Дія стає напруженішою, набуває драматизму.)
Увага учнів зосереджується на звертанні у діалозі: “Демьянова жінка”, “Демьянова мати”. Уточнюється, чому у звертанні подаються не власні імена жінок, а згадується про їхні родинні стосунки. З’ясовується, про що свідчить повтор та єдинопочаток рядків.)
– Що є центром цього фрагмента:
“Кінь… сумує… з жалю рже, що не привіз додому”?
– Порівняйте три прочитані рефрени балади. Чим третій рефрен відрізняється від першого й другого? Чому вжито саме зменшувально-ласкаве “серденько”?
– Чому під час першої зустрічі з мертвими рідними, при першому сплеску туги вдів і сиріт було легше стриматися, ніж тоді, коли з жалю заіржав кінь?
5. Читання фрагмента від фрази “А у ранці почало світати” до кінця
– У чому виявляється високий драматизм уривку?
– Скільки діалогів у цьому фрагменті?
(Діалог матері й невістки.
Матір звертається до руки загиблого сина. Увага учнів зосереджується на зменшувально-ласкавих словах: “рученька”, “ручка” (хоч йдеться про руку дорослого чоловіка, воїна), а також на порівнянні “яблунятко”. Яблука (плоди на дереві) уособлюють синів – дітей матері.)
– Хто з членів родини пережив найбільшу трагедію та чому? (Найбільшу трагедію пережила мати, бо у неї “розбилося серце з жалю по синах, по девьятёх Югенках”, та ще й “по десятім Юг-Богдані сивім”.
У невісток-вдів залишилися діти – мати ж втратила все. Вона готова була до загибелі воїнів, але не змогла витримати, що загиблого сина розірвано на шматочки… )
– Як ви вважаєте, чому цій баладі судилося пережити століття? Чи можна вважати цей твір лише пам’яткою світової культури?
III. Робота над виразним читанням балади. Конкурс з виразного читання балад або уривків з балад напам’ять
IV. Підбиття підсумків уроку
Учитель. Яких висновків ми дійшли сьогодні на уроці?..
Навіть якби ми не обговорювали особливостей балади, не підкреслювали б значущість цього жанру в історії літератури прикладами з тексту, все одно після прочитання героїчних балад стає зрозумілим, що метою будь-якого літературного твору є прагнення вплинути на серце й розум, формувати особистість читача.
До речі, цей текст сербської балади, з яким ми працювали, переклав українською мовою відомий поет М. Старицький, а на обкладинці книги зробив такий напис: “Чиста виручка на користь братів-славьян”.
V. Домашнє завдання
Скласти відповідь-таблицю про різницю між фольклорним і літературним твором. Виконати письмово.
Критерії | Фольклорний твір | Літературний твір |
Індивідуальне завдання 2 учням: підготувати повідомлення про Франсуа Війона.
Додаток
СМЕРТЬ МАТЕРІ ЮГОВЕНКІВ
Сербська народна балада**
Із зб.: Сербські народні думи і пісні (К.: Тискария В. Давиденка, 1876.- С. 163-166)
Боже милий, що-ж то дива й чуда!
Ой зібралось на Косовім війська,
А між військом Юговенків дев’ять,
Ще й десятий сам Богдан Юг сивий.
Молить Бога Юговенків мати,
Аби дав їй соколині очі
Та сріблясті лебедині крила,
Щоб смогла летіти на Косове,
Позирнуть на девьятёх Юговенків,
На старого батька їх Богдана;
Що просила й випросила в Бога:
Дав Господь їй соколині очі
І сріблясті лебедині крила.
Полетіла на Косове рівне,
Знайшла мертвих Юговенків девьять
І старого батька Юг-Богдана.
Девьять списів встромлено над ними,
На тих списах соколів є девьять,
Коло списів девьять добрих коней,
А в середці девьять левів лютих.
Ой, заржало девьять добрих коней,
Зарикало девьять левів лютих,
Заквилило й соколів ще девьять…
Але мати дуже серце мала,
Не зронила й однії слёзини;
Забирає девьять добрих коней,
Забирає девьять левів лютих,
Забирає й соколів ще девьять,
Та й вернулась до біл-двору з ними.
А невістки взріли матір з далі
І побігли їй назустріч з двору:
Заридало девьять сиріт ревно –
Закувало удівожк девьять;
Враз заржало девьять добрих коней,
Зарикало девьять левів лютих,
Заквилило й соколів ще девьять…
Але мати дуже серце мала,
Не зронила й однії слёзини.
Уночі ж, як по півночі стало,
То заржав Демьянів кінь Буланко.
Пита мати Демьянову жінку:
“Моя доню, Демьянова жінко!
Чого ж рже Демьянів кінь Буланко?
Чи ще хоче білої пшениці,
Чи жада він з Звенчана*** водиці?”
Одмовля їй Демьянова жінка:
“Ой свекрухо, Демьянова мати!
Кінь не хоче білої пшениці,
Не жада він з Звечана водиці;
А Демьян його так призвичаїв,-
До півночі лиш оброк жувати,
А з півночі вирушать в дорогу:
То й сумує за своїм він паном,
З жалю рже, що не привіз додому!”
І тут мати вдержала серденько –
Не зронила й однії слёзини.
Як уранці почало світати,
Аж два круки чорні з поля линуть;
У крові їм по рамена крила,
Біла піна на дзёбах засохла.
Несуть круки юнакову руку
З золотим ще й перстнем на пальці;
Несуть руку, кидають на лоно
До тієї матері старої.
Взяла руку Юговенків мати,
Зо всіх боків огляда криваву,
Далі й кличе Демьянову жінку:
“Моя доню, Демьянова жінко,
Чи пізнала б ти, чия рука це?”
Одмовля їй Демьянова жінка:
“Ой свекрухо, Демьянова мати!
Тот рученька нашого Демьяна!
Я пізнала злотий перстінь, мамо,
Бо це той, що я дала на шлюбі!”
Взяла мати Демьянову руку,
Зо всіх боків огляда криваву
І до неї промовляє стиха:
“Моя ручко, яблунятко красне!
Де ж росло ти? Де тебе зірвато?
Росло в мене, в матері на лоні,
А зірвате на Косові рівнім!”
Напрудилось тоді серце в нені,
Напрудилось і розбилось з жалю,
По синах, по девьятёх Югенках,
По десятім Юг-Богдані сивім.
(Пер. М. Старицького)
_______________________________________________________
* Текст балади додається. (Див. додаток)
** Тут і далі орфографія видання.
*** Звечан – річка невелика, але дуже бистра.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)