Селянська тема в “Записках мисливця” – основа загального життя з її силами й стихіями
Ця книга відкриває 1860-е роки в історії російської літератури, передбачає їх. Хоча із зовнішньої сторони це збірник оповідань і нарисів, внутрішній його мир глибоко епичен по своїй природі. Це не тільки й не стільки книга про російське селянство, скільки книга про російський національний характер, про живі й мертві стихії життя, що визначають національну долю. Книга Тургенєва драматична, у ній є активні антиепічні сили, і головна з них – кріпосне право, глибоко вороже як людській природі пана, так і моральному вигляду мужика. Але в ній не менш
Ці живі сили націй проявляють себе всюди, як у житті повсякденної (Калинич, Касян, Каратаев, Овсяников, Тхір), так і в критичних ситуаціях – у смерті, наприклад, або в атмосфері духовного підйому й розкріпачення, породженого мистецтвом (Яків Турків, Дикий пан і ін.). Немаловажна роль у відчутті цієї національної єдності належить авторові “Записок…”, мисливцеві-дворянинові, людині, здатному прийняти в себе лиха, нещастя
Від “Записок мисливця” прямі дороги йдуть не тільки до романів Тургенєва, але й до епосу “Війни й миру”, романам Достоєвського, поемам Некрасова й сатирам Салтикова-Щедріна. Така друга, могутніша галузь родовідного дерева безсмертної тургеневской книги
Літературна діяльність Тургенєва охоплює період кризи феодально-кріпосницького порядку, падіння кріпосного права й перші десятиліття післяреформеного життя, коли в Росії почав складатися буржуазно-капіталістичний лад. Тургенєв, як і більшість письменників, сучасників цієї епохи, не міг у всім глибоко розібратися, правильно визначити шляхи соціально-економічного розвитку Росії, що привело до протиріч у його світогляді. Однак як справді великий художник-реаліст, Тургенєв відбив у своїх добутках багато істотних сторін російської дійсності 40-70 років минулого століття. При цьому він ніколи не ухилявся від вироку над тим або іншим явищем життя. Ще на початку своєї літературної діяльності Тургенєв дав “аннибалову клятву” боротися із кріпосництвом і реакцією. Він залишився вірний йтой клятві до кінця життя
Щедріним учив “російське суспільство розрізняти під пригладженою й напомадженою зовнішністю освіченості кріпосника-поміщика, його хижі інтереси, учив ненавидіти лицемірство й бездушшя подібних типів”‘. Утвору Тургенєва виконували те велике завдання бути підручником життя, що ставили перед літературою Чернишевський і Добролюбов. “Літературна діяльність Тургенєва мала для нашого суспільства керівне значення, нарівні з діяльністю Некрасова, Бєлінського й Добролюбова”2,- писав Салтиков-Щедрін
Тургенєв стояв у центрі суспільного й літературного руху свого часу. Він не був політичним борцем як Герцен або Чернишевський, але, відгукуючись своїми добутками на все істотному й актуальне в російському житті, Тургенєв у більшій мері, чим багато інших видних письменників, його сучасники, брав участь у суспільній боротьбі 40- 70-х років. Його добутку були завжди перейняті протестом проти кріпосного права, проти кріпосницької реакції. Ім’я Тургенєва, незважаючи на всі його розбіжності с. революційними демократами, пов’язане із самими передовими плинами його часу, з “Сучасником” і “Дзвоном”.
Тургенєв був зв’язаний зі своєю сучасністю тисячами ниток. Він був дуже товариською людиною й ніколи не замикався у вузькому колі літераторів. У Петербурзі, у Москві, у Спасском, у Парижу, у Баден-Бпдене рідкий день Тургенєва проходив без відвідувачів. Коло друзів і знайомих письменника був незвичайно широкий і багатобарвний
Невичерпний був інтерес Тургенєва до життя у всіх її проявах. “Життя, дійсність, рє капризи, її випадковості, її звички, її скороминущу красу… все це я обожнюю”,- писав Тургенєв. Він був дуже рухливою людиною, що любить подорожувати, бачити, спостерігати. Йому нічого не коштувало відправитися в Париж, звідти в Лондон, іл Лондона назад у Париж, потім у Відень, у Берлін і потім повернутися в Росію. І всюди зустрічі, бесіди з масою людей. Такий був звичний спосіб життя Тургенєва. Нелегка праця письменника він умів сполучати з кипучою життєдіяльністю. Він вів велику переписку й був майстром епістолярного жанру.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)