Сатира в казках Салтикова-Щедріна
Казки Салтикова-Щедріна пов’язані з фольклором наявністю певних усно-поетичних деталей і образів, що істотно впливають на поетичний склад.
У них відбивається народне Світосприйняття, висловлене в авторських уявленнях про добро і зло, злидні й багатство, суд правий і неправий і; разом з тим про неминуче торжество розуму й справедливості. Навіть там, де зло здобуває перевагу над беззахисністю, нерішучістю, пасивністю (“Карась-ідеаліст”, “Самовідданий заєць” та ін.), автор вершить над ним суд.
Гідна жалю доля “премудрих
Свої сподівання на неодмінне прийдешнє торжество правди письменник пов’язував з Історією. У казках – це справедлива відплата; що настигає злодійства майорів Топтигіних. Автор переконаний, що Історія – це сьогодення, яке Зберігає пам’ять про минуле та черпає в цьому сили для прозріння майбутнього.
Казки Салтикова-Щедріна були
Сатирик вірив у “відновлений людський образ, просвітлений і очищений від усіх тих осоромлень, що нашарували на ньому століття під’яремної неволі”.