Сатира в казках Салтикова-Щедріна

Казки Салтикова-Щедріна пов’язані з фольклором наявністю певних усно-поетичних деталей і образів, що істотно впливають на поетичний склад.

У них відбивається народне Світосприйняття, висловлене в авторських уявленнях про добро і зло, злидні й багатство, суд правий і неправий і; разом з тим про неминуче торжество розуму й справедливості. Навіть там, де зло здобуває перевагу над беззахисністю, нерішучістю, пасивністю (“Карась-ідеаліст”, “Самовідданий заєць” та ін.), автор вершить над ним суд.

Гідна жалю доля “премудрих

піскарів”. Крок за кроком простежуючи хід їхніх думок, Салтиков-Щедрін пробуджує в читачеві лукаву посмішку, іронічну реакцію, почуття огиди. А у фіналі навіть співчуття до поширеної філософії тихої безсловесної помірно-акуратної істоти (“Премудрий піскар”):

Свої сподівання на неодмінне прийдешнє торжество правди письменник пов’язував з Історією. У казках – це справедлива відплата; що настигає злодійства майорів Топтигіних. Автор переконаний, що Історія – це сьогодення, яке Зберігає пам’ять про минуле та черпає в цьому сили для прозріння майбутнього.

Казки Салтикова-Щедріна були

моральним Стимулом, заряджали жадобою боротьби за переоблаштування несправедливого світу. Лейтмотивом усіх творів є слова: розум, совість, правда.

Сатирик вірив у “відновлений людський образ, просвітлений і очищений від усіх тих осоромлень, що нашарували на ньому століття під’яремної неволі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Сатира в казках Салтикова-Щедріна