Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Самопізнання. Народна медицина

Самопізнання. Народна медицина

Напевне, народна медицина така ж давня, як і людство. Це первісна людина мусила надавати собі медичну допомогу, і зовсім гіриродньо, що вона шукала засоби лікування насамперед у світі Рослин.

З виникненням землеробства і розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе в’яжучі властивості дубової та вербової кори. Первісна емпірична народна медицина розвивалась під впливом практики, а спостереження над природою накопичувались та передаватись усно наступним

поколінням. Вже в період Київської Русі був сформований прошарок лікарів-волхвів, або ведунів, які широко використовували лікарські рослини, мінерали, сировину тваринного походження; рукописні травники того періоду дійшли до нас, із них ми черпаємо відомості про тогочасну медицину. Історія знає імена народних лікарів Київської Русі: дівиця Февронія, Дем’ян – Цілебник, Агапіт – “врач бездомний”. У джерелах згадується ім’я Єфре-ма Переяславського, який відкрив у XII столітті в Переяславі Лічеб-ницю, Григорія Премудрого, Іпата Цілебника та інших.

Паралельно з використанням трав у багатовіковому

досвіді практикуються магічні способи зцілення, про що свідчать рукописні травники, лікарські порадники XVI-XVIII ст. та етнографічні роботи ХІХ-ХХ ст. Вербальну магію в народі використовували як один з необхідних компонентів лікування, дуже часто її поєднували з раціональними засобами. Досить поширеною була катартична (очищувальна) магія, спрямована на виведення хвороби з організму, його очищення. До катартичної досить близька контактна магія, яка полягала в безпосередньому контакті носія магічної сили з хворим, якому передавались позитивні можливості. Проте саме вербальна магія була найпопуляр-нішою.

Своїм корінням замовлення сягають первісних часів. За давніми уявленнями, замовлення втрачають силу, коли щось у них змінюється чи забувається. Саме завдяки цьому велика їх частина дійшла до нас у своїй первісній формі. У багатьох із них фігурують елементи дохристиянських вірувань, багато замовлянь поєднують язичеські та християнські елементи.

Ще один засіб лікування народної медицини – вода. Вона виконувала функцію очищення. Способами використання були купання, обмивання, качання по росі, вмивання нею. Воду “наговорювали” для замовлення, “пристріту”, “вроків”, “виливання ляку” та ін.

Наш народ накопичив багатющі знання щодо народної валеології. Народна медицина вчить нас жити в гармонії з собою та природою, раціонально користуватись природними ліками.

Вулиця, на якій я живу

Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. Є вулиці авторитетні, є давні чи нові, є центральні чи периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус чи маршрутка. Це все впливає на нас, але в який спосіб – то навряд слід пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою собі романтичною таємницею у наших душах.

Я народився і виріс на вулиці Бойовій. Мабуть, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексіївка. Я живу в приватному секторі. Уся наша вулиця – то суцільні маленькі одноповерхові (рідко двоповерхові) будиночки і місцями хатинки. Взагалі, уся Олексіївка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко. У часи другої світової війни тут відбуватися численні бойові дії. Поруч знаходилося, як кажуть старі бабусі, навіть німецьке кладовище. Одразу після війни район почав заселятися і назви вигадувалися дуже прості: Армійська, Штурмова, Піхотна, Артилерійська, Бойова.

Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній квітнуть каштани, на іншій – яблуні. А на нашій – абрикоси. Якби вулиці називали пізніше, то назви Абрикосова їй би не уникнути. Впродовж усієї вулиці ростуть абрикоси. Ледь не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, все навколо здається білим, наче це рай. Також наша вулиця має сквер – і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, сливи,, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тому, що там часто збираються мешканці вулиці. Для мене він частка тієї території, де минуло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. То були часи, коли я був найіласливішою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов’язків, ми всі – діти – робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам’ятаю, – це все приваблювало нас, роблячи щасливими.

Трохи згодом став помічати дорослих. Вони теж збиралися на вулиці! Не лише, Ми, діти. У них теж були свої традиції. Наприклад, щороку вони виходять до скверу і на свято варять кашу. До обов’язків кожного належить прибрати свою частину території від опалого листя. А ми прибирали колись своє футбольне поле. Цікаву історію розповідають про це поле. На галявині росли в різних кінцях два дерева. 1 коли народився мій сусід, його дідусь посадив ще два дерева таким чином, що утворилися футбольні ворота. Коли ми підросли, то там завжди проводилися всі футбольні матчі. Так за що я люблю свою вулицю? По ній не їздять тролейбуси і трамваї, дуже рідко з’являються машини, навесні вона квітне пелюстками дерев, тут живуть мої сусіди і знайомі, я тут народився. Але це все не головне.

Найважливіше – тут минуло моє дитинство. Тут я робив свої перші кроки, вперше плакав, усміхався, радів, почувався щасливим. На кожній діляночці цієї вулиці залишилися мої сліди, це історія мого життя, за яким доглядала моя вулиця. Вулиця не в значенні “безпритульність”, а в значенні “тьотя з добрими очима”. Вона присвятила своє життя мені, моєму вихованню, адже завдяки їй я є таким, яким є.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Есе “Медицина та її функції” Медицина – велична наука, сплетіння знань, вмінь та досвіду багатьох поколінь людей. Важко переоцінити, наскільки важливою є ця галузь людських знань. Медицина багатогранна і включає в себе стільки різноманітних розділів, підрозділів та частин, що неможливо й перелічити. Коли ж з’явилася медицина? Мабуть, із появою самого людства. Адже завжди були ті,...
  2. Самопізнання Напевно, народна медицина таке ж давня, як і людство. Це первісна людина повинен був робити собі медична допомога, і цілком природно, що він шукав засоби лікування насамперед у світі Рослин. З виникненням землеробства й розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе...
  3. Моя вулиця – найкраща! Існує безліч думок про те, що людина в житті формується залежно від середовища, в якому вона виросла. Ті традиції і порядки, які ми спостерігаємо і в яких беремо участь від самого народження ми підсвідомо проносимо крізь усе життя. Важливе значення для людини має вулиця, на якій вона живе. Важливо і...
  4. “Прагнення людини до самопізнання” Прагнення людини до пізнання в цілому завжди відзначалося видатними письменниками, культурними та громадськими діячами. Більш того, це може визнати кожен. Все, що нас оточує, є наслідком людського прагнення до пізнання світу. Куди не поглянь, погляд натрапить на чийсь винахід. Звичайно, людина прагне винаходити і пізнавати не тільки особисто для себе,...
  5. Самоусвідомлення та самопізнання людини Самопізнання починається з правильного ставлення до самого себе. Адекватна самооцінка залежить від виховання та самоусвідомлення. Правильне виховання мас закласти В дитині принцип самооцінки, при якому виходять із власних недоліків і досягнень, а не порівнюють себе з іншими людьми, оскільки в останньому випадку людина ніколи не зможе виробити об’єктивних критеріїв виміру...
  6. Учення Сковороди про самопізнання й споріднену працю Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків,...
  7. Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів поставити людину перед...
  8. Відповіді до теми: “Усна народна творчість. Народна казка” Чим прислів “я відрізняється від приказки? У яскравій художній формі прислів’я виражають закінчене судження переваж­но повчального характеру. Приказка побудована як незакінчена думка. Вона міс – шть натяк на висновок. Сі. Що таке казка? Які типи фольклорних казок вам відомі? Чарівні казки розповідають про фантастичні пригоди або перетворення; казки про тварин,...
  9. Тема 3. Народна драма – І. Усна народна творчість І. Усна народна творчість < Тема 3. Народна драма Початки народної драми, яка є джерелом професійної драматургії, – у дохристиянській давнині. Це невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес або становили собою гру дітей, юнацтва і мали розважальний характер. “Просо” – драматичний діалог між двома...
  10. Тема 1. Народна лірика – І. Усна народна творчість І. Усна народна творчість Тема 1. Народна лірика Основні жанри народної лірики: – пісні-ігри (“Подоляночка”, “Просо”, “А вже весна”); – трудові пісні (виконувалися під час праці); – календарно-обрядові (веснянки, гаївки, русальні (“Проведу я русалочки до бору”), купальські (“Ой вінку, мій вінку”), жниварські (“Там у полі криниченька”, колядки, щедрівки тощо); –...
  11. Усна народна творчість – народна лірика Однією з найважливіших і найбагатших частин художньої культури українського народу є його усна словесна творчість. Скільки прекрасних перлин, багатих, цікавих за змістом, яскравих мистецькою формою має вона! Та найбільшою окрасою є народні ліричні пісні. Внаслідок того, що фольклорні твори відображають усі сторони народного життя, найрізноманітніші вияви людської душі, вони групуються...
  12. Розповідь про вулицю, на якій я живу (5-7 речень) Моя вулиця 1. Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще...
  13. Усна народна поезія або хто з героїв вам подобається Поезія святкової вулиці з її незвичайною рухливістю, багатою імпровізацією, що б’є через край стихією веселого й зухвалого народного гумору. Виконувалися колядки звичайно хором, але, бувало, і поодинці. Іншим видом пісень були подблюдные, вони супроводжували святочные гадання: молодь збиралася в якій-небудь хаті на посиденьки, дівчини знімали із себе прикраси – кільця,...
  14. Польська народна республіка Польська народна республіка – держава в північному басейні Вісли й Одри на півночі обмивається Балтійським морем. Площа 312 тис. км. Населення 37,3 млн. чоловік (1985) з них 98% поляків, міське населення 59 % офіційна Мова польський. Віруючі переважно католики. 49 адміністративних одиниць воєводства. Столиця – Варшава. Вища організація держави влади...
  15. Усна народна творчість Джерела народної поетичної Творчості, або фольклору (від англійського folk -1оге – народне знання, народна мудрість), беруть початок у далекій давнині. У ті далекі часи люди не вміли писати, тому всі свої знання передавали в усних оповіданнях. Народна мудрість знайшла відбиття й втворчестве. Варто відзначити, що фольклор це не тільки мистецтво...
  16. Народна творчість і сьогодення Не буду з’ясовувати, що таке народна творчість, бо більш-менш чітке виз-нпчення цього поняття існує, хоча універсального визначення немає, бо жанрова різноманітність дуже велика, а специфіка розвитку того чи іншого жанру що строкатіше. Визначень на сьогодні існує багато, та всі вони не охоплюють глибинної суті народної Творчості, бо вона в деяких...
  17. Народна лірика Основні жанри народної лірики: Пісні-ігри (“Подоляночка”, “Просо”, “А вже весна”); Трудові пісні (виконувалися під час праці); Календарно-обрядові (веснянки, гаївки, русальні (“Проведу я русалочки до бору”), купальські (“Ой вінку, мій вінку”), жниварські (“Там у полі криниченька”, колядки, щедрівки тощо); Родинно-побутові: колискові, танцювальні, жартівливі (“Грицю, Грицю, до роботи”, “Миша книш прокусила”), про...
  18. Народна пісня в нашій сім’ї Український народ склав безліч чудових казок, загадок, прислів’їв, приказок. А особливо багато складено пісень. Люди, переживаючи якесь сильне почуття ( смуток, гнів), під час праці, відпочинку складали пісні. Бо в них люди співали слова, які були в їхньому серці. Серед народних пісень є чимало творів літературного походження. Вірші, створені кимось...
  19. Народна пісня і художня література Родинно-побутові пісні – це ліричні поетично-музичні Твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов´язані з її особистим життям, подіями в сім´ї, родинними стосунками. За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про Кохання (дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні...
  20. Народна драма Початий народної драми, яка є джерелом професійної драматургії, – у дохристиянській давнині. Це Невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес або становили собою гру дітей, юнацтва і мали розважальний характер. “Просо” – драматичний діалог між двома групами людей молодицями й дівчатами (з одного боку) і...
Самопізнання. Народна медицина
«
»