Самобутні байки Леоніда Глібова
Байки – це лише одна лінія, по якій ішов творчий розвиток традицій Котляревського.
Друга лінія, навіть цілий великий напрям – розвиток романтизму,- у західно-європейських літературах з’являється вже в кінці XVIII ст. внаслідок піднесення антифеодальних, національно-визвольних рухів у російській, польській та чеській літературах на початку XIX ст. Романтизм був складним явищем з двома течіями – прогресивною й реакційною. У кожній літературі романтизм мав свої особливі риси, але спільною для всіх літератур є вияв у романтичних творах
Проте першим висловив цю потребу П. Гулак-Артемовський, написавши баладу “Рибалка” (1827). Редактор петербурзького журналу “Вестник Европн” М. Каченов-ський, друкуючи баладу, у примітці наводив уривок з листа до нього “поважного автора” – П. Гулака-Артемовського. Поет писав, що “з потягу
Ці рядки не раз цитувались як певний літературний маніфест українського романтизму. Рядки ці, можливо, були дещо образливі для ще живого тоді Котляревського, заслуженого й поважаного всією літературною громадськістю Росії письменника. Але на віддалі століть ми зобов’язані добре вдуматись у ці слова й зіставити всі факти в їх зв’язках і опосередкуваннях.
Почнімо з Котляревського. П. Гулак-Артемовський назвав у листі до М. Каченовського тільки “Енеїду”, але ж письменник був автором не лише цього твору, а й “Наталки Полтавки”, яка вже вісім років ставилась на сцені, зокрема в Харкові, й П. Гулак-Артемовський не міг не бачити її. А в п’єсі Котляревського саме й передаються почуття ніжні, благородні, величні. Причому автор і не намагався змушувати слухача з цього сміятися. П. Гулак-Артемовський як на зразок посилався на українські народні пісні, пісні найніжніші, найзворушливіші. Але ж саме ці пісні й використав перший Котляревський у “Наталці Полтавці”. Таким чином, і в цьому П. Гулак-Артемовський був несправедливий до свого вчителя.
І разом із тим, констатуючи певну необ’єктивність, ми не можемо на віддалі великого часу не визнати, що лист автора балади “Рибалка” був таки своєрідним літературним маніфестом українського романтизму. П. Гулак-Артемовський перший висловив потреби часу, потреби дальшого літературного розвитку.
Розгляньмо тепер по суті спробу Гулака. У підзаголовку до “Рибалки” стоїть: “Малороссийская баллада”. Чому саме автор дав такий підзаголовок, коли відомо, що це переспів з Гете? Однойменна Балада Гете в українському перекладі звучить так:
Вода шумить, вода гуде. На березі рибак На вудку дивиться і жде – Спокійно, сумно так.
Сидить і дивиться, і враз Розбіглася вода, І з хвилі вирнула в той час Русалка молода…
(Переклад Д. Загула)
П. Гулак-Артемовський не перекладає баладу Гете, а переспівує її, розширюючи значно текст: замість восьми – десять строф, замість чотири-тристопного ямба – шести-чотиристопний ямб. Ось приклад переспіву Гула-ком щойно наведеного початку балади:
Вода шумить!… вода гуля!.. На березі рибалка молоденький На поплавець глядить і промовля: “Ловіться, рибоньки великі і маленькі!”.
Що рибка смик, то серце тьох! Серденько щось рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, а сумує. Сумує він, аж ось реве! Аж ось гуде – і хвиля утікає! Аж гульк! – з води дівчинонька пливе, І косу зчісує, і бровами моргає…
Як бачимо, переспів на цілу строфу довший. Текст переспіву весь час обростає “деталями, відсутніми в перво-творі”, як справедливо відзначав, порівнюючи обидва тексти М. Зеров. У Гете:
І каже голосом дзвінким: “Чом вабиш ти мій плід Зрадливим підступом людським В смертельно-душний світ?
У Гулака:
Вона морга, вона й співа: “Гей-гей, не надь, рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина, Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?”
Ясна річ, що з цих саме міркувань автор переспіву не назвав його перекладом, а “малороссийской балладой”. І останнє. П. Гулак-Артемовський намагався справді відійти від бурлескно-травестійного стилю і найніжніши-ми, найзворушливішими словами передати почуття благородні, величні. І в багатьох моментах йому в цьому щастило, але в цілому вийти за межі бурлескного стилю він так і не зміг. Ніби прикутий незримими узами до колісниці свого вчителя – Котляревського, він, очевидно, підсвідомо лишався ще під впливом саме його стилю: “смик”, “тьох”, “аж ось”, “аж гульк”, “пірнув на дно к линам” і т. д.
Проте й на цьому рівні переспіву П. Гулак-Артемов-ський утриматись не міг. У тому ж журналі “Вестник Европы” (1827) разом з “Рибалкою” надруковано ще одну “малороссийскую-балладу” “Твардовський”. Це розширений переспів романтичної балади Міцкевича “Пані Твардовська” (204 рядки замість 124). Тут ще значно більша питома вага бурлеску. В деяких місцях балада скидається на травестію:
А чортові не до сала, Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов гринджоли, І дверей шукає. Стриб по хаті, хап за клямку… Твардовський по пиці!.. Трісь по гирі – розбив шклянку І горщок з полиці…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)