Садко сперечається з Новгородом, хто богаче
У Новгороді любили слухати старовини. Невипадково саме в новгородській землі збереглися оськолки давньоруського епосу, записані вченими збирачами фольклору в XIX столітті. При цьому новгородец пам’ятав не про всіх героїв і богатирів Древньої Русі, а тільки про “своїх”, що мали відношення до Новгорода. Годинниками, напевно, міг новгородец слухати розповідачів казок, які під гусли або гучний распевно декламували про ласькавого київського князя Володимирі, що був ніколи новгородським правителем, про його дядька новгородському посаднику
(Т. В. Черникова)
Ськликав Садко-Купець, багатий гість,
Ськликав до себе на почестен бенкет
Тииих мужиків новгородських
І тиих настоятелів новгородських
Фому Назарьева й Луку Зинов’єва.
Усе на бенкеті наедалися,
Усе на бенкеті напивалися,
Похвальбами всі похвалялися.
Один хвастає незліченною
Іншої хвастає силою-удачею молодецької,
Який хвастає добрим конем,
Який хвастає славною батьківщиною,
Славною батьківщиною, молодим молодецтвом,
Розумний хвастає старим панотцем,
Божевільний хвастає молодою дружиною.
Говорять настоятелі новгородські:
“Всі ми на бенкеті наедалися,
Всі ми на почестном напивалися,
Похвальбами всі похвалялися.
Що ж у нас Садко нічим не похвастає,
Що в Садко нема чим похваляться?”
Говорить Садко-Купець, багатий гість:
“А чим мені, Кошу, хвастатися,
Чим мені, Кошу, похвалятися?
У мене ль золота ськарбниця не тощится,
Кольорове платтячко не носитися,
Дружина хоробра не змінюється,
А похвастати не похвастати незліченною золотою ськарбницею:
На свою незліченну золоту ськарбницю
Повикуплю товари новгородські,
Худі товари й добрі!”
Не встиг він слово вимовити,
Як настоятелі новгородські
Ударили об велику заставу,
Про незліченну золоту ськарбницю,
Про грошики тридцяти тисячах:
Як викупити Кошу товари новгородські,
Худі товари й добрі,
Щоб у Нове-Граді товарів у продажі не було.
Устав Садко на інший день раним-рано,
Будив свою дружину хоробру,
Без ліку давав золотої ськарбниці
І посилав дружину по вулицях торговельним,
А сам-те прямо йшов у гостиний ряд:
Як повикупил товари новгородські,
Худі товари й добрі
На свою бесчетну золоту ськарбницю.
На інший день вставав Садко раним-рано,
Будив свою дружину хоробру,
Без ліку давав золотої ськарбниці
І посилав дружину по вулицях торговельним.
А сам-те прямо йшов у гостиний ряд:
Подвійно товарів принавезено,
Подвійно товарів принаполнено
На тую на славу на велику новгородську
Знову викуповував він товари новгородські,
Худі товари й добрі
На свою бессчетну золоту ськарбницю.
На третій день вставав Садко раним-рано,
Будив свою дружину хоробру,
Без ліку давав золотої ськарбниці
І посилав дружину по вулицях торговельним.
А сам-те прямо йшов у гостиний ряд:
Втройне товарів принавезено,
Втройне товарів принаполнено –
Приспіли товари моськовські
На тую на славу на велику новгородську.
Як отут Садко задумався:
“Не викупити товару із усього біла світла:
Ще повикуплю товари моськовські,
Приспіють товари заморські,
Не я, видно, купець багатий новгородський –
Побогаче мене славний Новгород”.
Віддавав він настоятелям новгородським
Грошиків він тридцять тисячею.