“С Украиной в крови я живу на земле Украины” (Б. Чичибабін)
Тема цього твору змусила мене задуматися не тільки про мою батьківщину, але і над проблемою, про яку в Україні дотепер сперечаються: про місце російської мови в нашій країні. По-моєму, Борис Чичибабін, наш земляк-харків’янин, що прославив Україну своїми віршами, написаними російською, цим рядком давно вирішив цю суперечку.
У цьому рядку поет висловив свою любов до української землі і її народу. І не має значення, якою мовою він написаний. Жителі Східної України переважно говорять і думають російською. Але робити з цього висновок, що вони
Батьківщина, як правильно сказав поет, у крові. Уся Канада (за незначним винятком) говорить англійською мовою, тобто своєї
Історія України знає чимало видатних особистостей, що своїми справами сприяли розвитку країни. Один з них – Володимир Симиренко. От щирий патріот України! Його праця була спрямована на розвиток промисловості в країні, його багатство – на щедре меценатство. В. Симиренко давав гроші на видавництво газет, журналів, підтримував студентську молодь, жодне з дореволюційних видань Т. Г. Шевченка не здійснювалося без його допомоги. Перед смертю Симиренко заповідав свій капітал українському національному руху. За рахунок створеного ним фонду вже після його смерті розвивалися промисловість і сільське господарство, створювалися робочі місця. Згодом справу Симиренка продовжили його діти й онуки. От приклад не декларативної, а щирої любові до батьківщини. Це вам не П. Назаренко, що пограбував свій народ і вивіз капітал за кордон.
На завершення хочу сказати: у нинішній Україні вже є багаті люди, але меценатів, що піклувалися б про народне благо, а не тільки про своє, що тривожаться за народ, поки що немає. Хочеться вірити, що це тимчасово, що відчуття батьківщини згодом проникне в їхню кров і душу.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)