Казки Уайльда – втілення доконаної поетичної форми й поетичного мислення

Великий шлях розвитку пройшла в англійській літературі казка: від нехитрого фольклорного оповідання – до витончених притч Уайльда й фантастичних епопей Толкина, добутків великого узагальнюючого значення. В англійській літературній казці неважко помітити два основних напрямки: одне з них пов’язане з ім’ям Уайльда, інше як би обновляє фольклорні джерела казки, уводить читача в мир нової, уже авторський міфології, відкриває перед ним цілий фантастичний мир. Одним із творців цього напрямку можна вважати Льюиса Керролла.

Літературна

діяльність Уайльда почалася ще в студентські роки. Відкидаючи утилітаризм у мистецтві, пропагуючи “мистецтво для мистецтва”, епатируя буржуа, Уайльд дійсно прагнув до краси й досконалості форми, до тонкості стилю. Це, однак, не означає, що естетские декларації Уайльда збігалися з його художньою практикою: непослідовно й суперечливо, але блискуче за формою Уайльд піднімав у своїй Творчості життєво важливі проблеми буття.

Разюче Несхожі з гострополемічними й у той же час догматичними трактатами Уайльда по естетиці його вірша в прозі й казки. Добірність і чіткість словесного малюнка роблять їхнім

винятковим явищем в’ англійській літературі. У той же час цікаво й привабливо їхній зміст: у цих невеликі по обсязі добутках письменник Уайльд, не побоюючись повчальності й уміло уникаючи її, ставить перед читачем-дитиною серйозні моральні проблеми, питання життя й смерті, добра й зла, пропонує читачеві своє рішення цих проблем, грунтуючись на гуманістичному розумінні людської природи, почуття, моралі.

Казки Уайльда вийшли в складі двох збірників: “Щасливий Принц і інші казки” (1888) і “Гранатовий будиночок” (1891). Звичайно, і по букві, і за духом вони помітно відрізнялися від народної казки – перед нами інший жанр, казка літературна, зміст якої глибоко суб’єктивний, пов’язаний зі світоглядом автора. Зразком, якому випливав і від якого відштовхувався Уайльд, була творчість X. К. Андерсена.

Серед казок Уайльда загальною темою – темою вірності дружбі й любові – об’єднані кілька кращих його добутків: “Щасливий Принц”, “Соловей і троянда” і “День народження інфанти”. Широкий діапазон почуттів, народжуваних казками Уайльда: від відчуття трагізму життя (” Хлопчик-Зірка”) до всеперемагаючої” іронії (” Велетень-Егоїст”, “Чудова ракета”). Іронія Уайльда в казках ніколи не доходить до сарказму, автором рухає добре почуття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Казки Уайльда – втілення доконаної поетичної форми й поетичного мислення