Руданський Степан Васильович
Народився С. В. Руданський в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі 6 січня 1834р. у родині сільського священника. Після початкової науки в дяка майбутній поет вчився у Шаргородській бурсі (1842 – 1849) та Подільській духовній семінарії (1849 – 1855). Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856р. Руданський приїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової науки і культури. Тут у 50 – 60-х роках працювали
Петербурзький період найбільш плідний у житті Руданського-поета. В цей час помітно загострюються громадянські мотиви його творчості (“До дуба”, “Гей, бики!”), визріває й кристалізується майстерність гумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникнення нового поетичного жанру в українській поезії – віршованої гуморески-співомовки, тематично різноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжував писати балади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської та інших мов.
Після закінчення академії Руданський одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму, куди він переїхав 1861р. і де сподівався поправити своє підточене здоров’я. З 1861 по 1873р. Руданський працював міським лікарем у Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-ялтинської мирової округи, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, у галузі перекладу.
Знайомство з поетом і композитором П. Ніщинським, художником І. Айвазовським, поетом та істориком М. Костомаровим, поетом А. Метлинським наклало відбиток на творчі заняття Руданського, підтримувало інтерес до живопису, старовини, народної творчості. Найбільше ж уваги в ялтинський період Руданський приділяв перекладам з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лєрмонтов).
Помер С. Руданський 3 травня 1873р. і похований в Ялті на Массандрівському кладовищі.
С. Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Важкі цензурні умови, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їх друкування.
Основні автографи творів Руданського складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, під назвою “Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857” (Вінок – переклад імені поета з грецької: стефанос – вінок), вміщує пісні та балади в хронологічній послідовності їх написання. Другий – “Співомовки козака Вінка Руданського, книжка друга, 1857 – 1858 і 1859” – складається з 235 поезій, гуморесок, названих “приказками”, й вірша “Студент”. Третій – “Співомовки козака Вінка Руданського, 1859 – 1860” – це пісні, приказки, легенди, історичні поеми. Крім цієї першої авторської редакції творів Руданського, відомі автографи збірок, укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання. До таких належать рукопис “Нива” (1858 – 1859) і рукопис, який 1861р. мав уже цензурний дозвіл, але так і не з’явився друком.
За життя поета була опублікована лише невелика кількість його творів у петербурзькому тижневику “Русский мир” (1859), у двох номерах “Основи” (1862), в “Опыте южнорусского словаря” Шейковського (1861), у львівському журналі “Правда”. Більшість творів поета побачила світ у 80-х – на початку 90-х років уже після його смерті у львівських виданнях “Правда”, “Зоря”, в “Киевской старине”.
Перше видання “Співомовок” окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в Києві Олена Пчілка 1880р. під псевдонімом “Н-й Г-ь Волинський” (Невеличкий гурток волинський). Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах (перше видання – 1895 – 1903, друге – 1910) вийшло завдяки зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В. Левицького), А. Кримського та І. Франка. Найбільш повним, прокоментованим і укладеним з урахуванням авторської роботи над підготовкою рукописів до видання є тритомник “Степан Руданський. Твори в трьох томах” (К., 1972 – 1973).
Крім оригінальних творів, Руданський упорядковував збірники народних пісень з власних записів (“Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.”, Кам’янець-Подільський, 1852; “Копа пісень”, Ялта, 1862). За життя поета вони не були опубліковані, а після смерті його довгий час залишалися в приватних руках. Виявлені й вивчені радянськими фольклористами, вони видані 1972 р. у Києві.
Усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, Руданський називав “співомовками”. Цей термін закріпив за гуморесками І. Франко. З того часу традиційним стало саме їх іменувати “співомовками”. Це виявилося найбільш зручним, оскільки саме гуморески (співомовки) Руданського являли собою нову різновидність гумористично-сатиричних віршованих творів, якої раніше в українській поезії не було і поява якої потребувала закріплення відповідним терміном.
Історія української літератури другої половини ХІХ століття, Київ, 1979.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)