Скорочено ПАН ТА ІВАН В ДОРОЗІ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ

Побратались пан з Іваном,

По світі мандрують,

Разом їдять, розмовляють,

Разом і ночують…

На кожному через плечі

Висить по торбині,

Лиш пан таки у чемерці,

Іван у свитині…

Ідуть вони дорогою,

Стали ночувати.

Аж задумав пан поганий

Хлопа ошукати…

Та й говорить до Івана:

“Знаєш що, Іване?

То нам варто б попоїсти!..”

“То що ж? їжмо, пане!..”:

“Але знаєш що, Іване?

Починаймо з твої!

А як твоя спорожніє,

То тоді до мої!”

“Добре, пане!” – Іван каже,

Зняв

свою торбину,

На травиці зеленії

Постелив свитину.

Попоїли таки добре:

Комара здушили…

Рано встали, до снідання

Торбину кінчили.

Прийшов вечір. Знов у полі

Стали ночувати.

Вже панову отеє б торбу

Треба починати.

Але пан про те ні слова,

На землі лягає,

Кладе торбу під голови,

Хлопа замовляє:

“Що би ти робив, Іване, –

Став його питати, –

Якби тобі довелося

Таке поле мати?..”

“А що ж, пане, я орав би,

Хлібом засівав би

Та ходив би до Адесу,

Сіль і гроші мав би…”

“А що я – не так робив би,

Пан почав казати: –

Я

казав би на сім полі

Місто збудувати…

Там би в мене стояв палац,

Там підряд крамниці,

Там перекупки з булками,

А тут дві різниці…

Отоді приходь, Іване,

В мене балювати!..

“Ет, спасибі, – Іван каже,

Лучче будем спати!..”

Незабаром на все горло

Став Іван хропіти,

Незабаром коло него

Став і пан сопіти…

Тільки що пан заснув добре,

Іван підійнявся

Та до панської торбини

Як сам присотався…

То і курку, і печеню,

І кавалок кишки –

Все, що було у торбині,

Стеребив до кришки.

Пробудився пан раненько.

Пропаща людина!

І сам, бідний, хоче їсти,

І пуста торбина.

Розбуджає він Івана

Та й його питає.

А Іван стиснув плечима

Та й одповідає:

“А що ж, пане, та ж ви вчора

Місто будували:

Тут стояли дві різниці,

Там булки стояли!..

А по місті, звісне діло,

Собаки ходили!..

То вони-то вашу торбу,

Певне, стеребили!”

Посвистав пан по торбині,

Нічого діяти!..

“Вставай, – каже, – вже, Іване!

Пора мандрувати “.

Пішли вони, ідуть степом,

Тяженько зморились…

Аж насилу перед вечір

До села прибились.

Відчиняють коловорот,

Аж блукає гуска.

Іван гуску – та в торбину:

Є вже і закуска…

Повернули в пусту хату,

Гуску спорядили:

Общипали, обшмалили,

У піч посадили…

Але пан гадає знову

Хлопа ошукати.

“Знаєш, – каже, – що, Іване?

Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться

Кращая закуска,

То вже ціла тому взавтра

Достанеться гуска!..”

“Та як спати, то і спати,

Не батька питати!”

Постелив Іван свитину

Та й лягає спати…

Але рівно в опівночі

Іван пробудився,

Із’їв собі цілу гуску

Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний

Та й давай казати,

Як то він во сні до Бога

Ходив балювати,

Та якії там потрави

Йому подавали,

Як його й самі святії

Їсти припрошали…

“Ані слова! – Іван каже: –

Ваша правда, пане!

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани…

Та й дивлюсь, що не голодні,

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку,

Та й стеребив гуску!..”

“Чи ж то правда? – пан питає. –

Всю із’їв, Іване?”

“Та аби я так здоров був,

Як всю із’їв, пане!..”

Димом здимів пан із хати,

А Іван озвався:

“Хтів пан когось ошукати,

Та й сам ошукався!..”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено ПАН ТА ІВАН В ДОРОЗІ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ

Categories: Скорочені твори

Links