Розум і спритність народу російського (“Сказання про білгородський кисіль”)
“Сказання про білгородський кисіль” – уривок з давньоруського літопису. Перш ніж воно потрапило в літопис, це сказання зберігалося в пам’яті людей, поступово змінювалося й доповнювалося. Згодом воно стало схоже на легенду, і вже ніхто не може сказати, де в ньому правда, а де вимисел. Проте це сказання оповідає про реальну історичну подію, нехай і в трохи прикрашеному виді
У сказанні описується облога Бєлгорода печенігами. Вона була тривалої, люди в місті стали голодувати й хотіли було вже здатися ворогам. Однак всі вони були врятовані
Місто вистояло завдяки раді одного старця. Невипадково старість і мудрість об’єднані в цьому сказанні в одній людині. На Русі завжди свято шанували звичаї й традиції предків і знали, що всі вони зберігаються завдяки старим. От і тут, в “Сказанні про білгородський кисіль”, честь урятувати ціле місто випало поважному старцю
По його раді жителі знайшли небагато вівса, пшениці й отрубей і зварили киселеву бовтанку, налили її в діжку, що потім опустили у викопаний колодязь. Іншу діжку, наповнену рідким медом, опустили в інший колодязь. Після цього
Кожний народ має свої характерні якості, якими пишається, які оспівує в легендах і сказаннях. Спритність російської людини – саме така якість. Воно присутнє в багатьох казках, воно ж прославляється й в “Сказанні про білгородський кисіль”. У цьому добутку воно, до того ж, протиставляється легковірності й дурості печенігів, що ще краще дозволяє зрозуміти всю широту розуму й спритності російського народу