Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини
Твір за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки. Образ Мавки в драмі-феєрії “Лісова пісня” є центральним. З нею тісно в’яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з багатою душею і чутливим серцем, сповненим любові і надій. Палкою вірою в те, шо воля не може пропасти, керується вона у своїх вчинках. Все життя героїні в драмі пройняте духом волелюбності, боротьби за утвердження права людини на вільний вияв свого
Зустріч з Лукашем, а потім розквітле кохання до нього збудили її душі Мавки найкращі, найблагородніші поривання. Полум’я любо-иі, яке охопило всю ї істоту в пам’ятну весняну ніч, не згасло навіть після її смерті. Вона пронесла той вогонь крізь
Вона не схилилася перед силою обставин, не звикла до образ. Мавка боронить своє і Лукашеве щастя, переходячи від стриманості до рішучого наступу, від прохання до вимоги, від хвилинного розпачу до раптового вибуху:
Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Безсмертним, невмирущим у її серці був вогонь палкої любові і пристрасної віри в можливість людського шастя, в неодмінну перемогу волелюбних принципів. Вічно живий волелюбний вогонь в її серці не згас у темному підземеллі. Потроєний жалем до страждань Лукаша, що карався за зраду, той вогонь “зірвав печерний склеп” і визволив її з неволі. Мавка перемогла: Лукаш повернувся до неї назавжди. Характер Лукаша не відзначався такою гармонійністю, як характер Мавки. Світлі риси його межували з темними. Однак, тимчасова перевага темних проявів у характері юнака не могла бути тривкою. Лукаш не міг ужитися зі світом буденщини. Оглядаючи свій життєвий шлях, він у мріях знову повертається до Мавки, до сопілки, до краси…
Навколо зима, але мрії Лукаша весняні, радісні. Його “переможний спів кохання долає тугу”; викликає раптовий розквіт весни, як символ щастя, до якого кликала свого коханого Мавка.