Розкриття проблеми “вождь і народ” у поемі І. Франка “Мойсей”
Поема І. Франка “Мойсей” належить до найкращих творів поета. Одна з найголовніших тем поеми – взаємовідносини ватажка і народних мас.
Уже сорок років пророк Мойсей веде свій народ до незримої цілі – до обітованого краю. Люди, захоплені ідеєю, повірили Мойсею і пішли за ним. Але пройшло надто багато часу, і народ зневірився. Усі перестали чекати дива і зайнялись звичайними, буденними справами.
Один лише Мойсей, “дідусь слабосилий”, палає иезгасимим вогнем. Наприкінці життя він нічого не придбав для себе, бо завжди опікувався
Мойсей змушений покинути єврейський табір і піти під ніч у пустелю. Там пророк щиро молиться за щастя людей: стоїть цілий день навколішки на горі, і величезна тінь його падає на весь табір, розташований внизу, в долині.
У душі пророка зринають перші сумніви: чи правильно він вів народ? Чи Божі не. чи, може, його
За те, що Мойсей хоч на мить зневірився в Божому промислі, він мусить померти. Сам бог карає Мойсея, але врешті-решт переміг не Азазель. З’явився новий єврейський проводир Єгошуа, який привів свій народ до бажаної мети.
Мойсей вірив, поки з ним був народ. Саме народ наснажував енергією свого пророка. Якщо народ висуває пророків, він же їх і знищує,- ось у чому полягає трагедія народів.
Мойсей у творі не гине, цієї сцени немає в поемі, але він уже не той полум’яний пророк, яким був раніше, а знесилений, розчарований старець. Проте ідеали, яким він присвятив життя, здійснилися.
Пройде небагато часу після створення Франкової поеми – український народ спробує визволитися з-під національного і політичного поневолення. Правда, ця спроба тоді не вдасться. Наступна хвиля підйому національної свідомості припадає вже на наш час – 90-ті роки XX століття.