Розкрийте суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Історична ситуація в Європі кінця XVIII – початку XIX століття та її вплив на розвиток романтизму
Розкрийте суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Історична ситуація в Європі кінця XVIII – початку XIX століття та її вплив на розвиток романтизму.
На рубежі XVIII-XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям – романтизм – своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст.
Головними подіями, що дали поштовх до зародження романтизму, були Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. та наполеонівські війни, що розпочалися після неї.
Романтизм
Романтизм – напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв
Сутність романтизму: незвичайні герої у незвичних обставинах.
Також представники романтизму відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її анти естетичним характером. Вони зосередились на людських переживаннях, які виражали неповторну індивідуальність.
Етапи розвитку романтизму:
Передромантизм – явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували грунт для розвитку романтизму.
Ранній романтизм (кінець XVIII – початок XIX ст.)
Доба наполеонівських війн та період Реставрації утворили першу хвилю романтизму. В Англії це творчість поетів Дж. Г. Байрона, Персі Буші Шеллі, Дж. Кітса, романіста В. Скотта, у Німеччині – майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне.
Розвинені форми (20-40-ві рр. XIX ст).
Друга хвиля романтизму розпочинається після липневої революції у Франції та після повстання у Польщі, тобто після 1830 р. Найкращі твори у цей час пишуть у Франції – Віктор Гюго, Ж. Санд, О. Дюма; у Польщі – А. Міцкевич.
Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка вела початок від цього часу і була представлена романістичними творами Дж. Ф. Купера, Е. По.
Пізній романтизм (після революції 1848 р.).
Течії романтизму
Народно-фольклорна (початок XIX ст.) – течія, орієнтована на фольклор і народнопоетичне художнє мислення. Особливості: – не тільки збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, образи, барви, а й знаходили в ній архетипи своєї творчості, дотримувалися принципів і структур народнопоетичного мислення; – їх приваблювала простота поетичного вислову, емоційна наснаженість і мелодійність народної поезії; – не сприймали буржуазну цивілізацію, прагнули знайти опору в протистоянні їй у народному житті, свідомості, мистецтві.
“Байронічна” (Дж Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лермонтов та ін.), бо завершене втілення вона отримала у творчості Байрона. Особливості:
-серцевину течії складала ментально-емоційна установка, котру можна визначити як “ідеалізацію заперечення”;
-розчарування і меланхолія, депресія, “світова скорбота” – ці “негативні емоції” набули абсолютної художньої цінності, стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів;
-культ духовного й душевного страждання, без якого не мислили повноцінну людську особистість;
-гостре протиставлення мрії і життя, ідеалу й дійсності;
-контраст, антитеза – головні елементи художнього твору.
Гротескно-фантастична, яку ще називали “гофманіеською”, за іменем її найвідомішого представника. Основна риса: перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їх своєрідне переплетіння, внаслідок чого убога сучасна дійсність поставала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні, розкриваючи при цьому непривабливу сутність. До цієї течії можна віднести пізній готичний роман, у певних аспектах творчість Е. По, Гоголя “петербурзьких повістей”.
Утопічна течія. Набула значного розвитку в літературі 30-40-х років XIX ст., проявляючись у творах В. Гюго, Жорж Санд, Г. Гейне, Е. Сю, Е. Джонса та ін.
Особливості: – перенесення акценту з критики і заперечення на пошуки “ідеальної правди”, на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя; – проповідування оптимістичного погляду на життя і його перспективи; – виступ проти “індивідуалізму сучасної людини” і протиставлення йому героїв, сповнених любові до людей і готовності до самопожертви; – вираженння оптимістичної надії і пророцтва, стверджування ідеальної правди; – широке використання риторичних засобів.
“Вольтерівська” течія, яка зосередилася цілковито на історичній тематиці, на розробці жанру історичного роману, історичної поеми і драми. Модель жанру історичного роману була створена В. Скоттом. Ця течія в певних аспектах стала переходом до реалізму.
Загальні естетичні принципи романтизму: – містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом); – кохання – шлях пізнання таємниці буття; – ствердження самостійності, неповторності кожної людини; – центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній; – заперечення канонів у творчості; – поет – вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне “я”. – фантазії відводиться головне місце; розуму – другорядне; – незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній – спустошений життям, пасивний; з другого боку – бунтар, протестант); – любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії); – пошуки ідеалу; – відкриття краси народного мистецтва – казок, пісень, легенд та переказів; – незадоволення суспільним ладом.
Заслуги романтизму: – послужив переходом до реалізму; – звільнив особистість поета від кайданів естетики класицизму з її жанровою ієрархією, обов’язковими правилами трьох єдностей; – показав, як творчість мусить переважати над правилами, а не навпаки; – надав поштовх розвитку історичній і філологічній наукам; – залишився неперевершеним у відображенні кохання з усіма суперечностями й спалахами цього почуття; – вплинув на інші види мистецтва, а також на літературу реалізму.