Роздуму семи епічних мужиків у поемі “Кому на Русі жити добре”
Роздуму семи епічних мужиків… стали загальнонародними. Краса епічної замкнутості дії підтримується словами Григорія Добросклонова про мету його життя, які навіть у формі вираження збігаються із суперечкою семи мужиків у пролозі. Ціль життя Григорій бачить у тім, “щоб… кожному селянинові жилося привільно-весело на всій святій Русі”, або, як сказано в авторському оповіданні, Григорій “буде жити для счастия вбогого й темного рідного куточка”, для счастия, що так наполегливо шукають сім мандрівників
В “Кому на Русі жити
Некрасов вустами Якима Нагого із села Босово розповідає про титанічну вагу праці, що несуть селянські маси. Малюючи типові явища сучасної йому дійсності, Некрасов говорить про цілі селища жебручих селян:
Пускай народу ведено,
Що цілі селища
На попрошайство восени,
Як на дохідний промисел,
Ідуть…
Поет малює
Некрасов виводить не тільки пасивну масу, але й свідомих і активних селян, що протестують і борються зі своїми визискувачами. Навіть “холоп зразковий – Яків вірний”, що пестив, що догоджав, що оберігав пана, нарешті втратив усяке терпіння: у відповідь на знущання поміщика він скінчив життя самогубством на очах цього нелюда
Самогубство Якова – це ще пасивна, жалюгідна спроба помститися поміщикові. Я кім Нагой, виявляючи ненависть, що таїться в народі, кидає грізне обвинувачення всьому поміщицькому ладу: Працюєш один, А ледве робота кінчена, Дивися – коштують три пайовики: Бог, цар і пан. Але от у главі “Савелій, богатир святорусский” селянський протест перетворюється в бунт, що завершується вбивством гнобителя. “Осьмнадцать років терпіли” селяни утиску й образи, але терпінню прийшов кінець – і “вдевятером”, “голодні”, у криничну яму “всією юрбою” кинули вони ненависного тирана.
Правда, їхня розправа з німцем-управителем носить поки ще стихійний характер, але адже така була дійсність кріпосницького суспільства: селянські бунти виникали стихійно, як відповідь на жорстокі утиски поміщиків і керуючих їхніми маєтками. Таких людей, як Савелій, було тоді небагато, але його образ був типовий, тому що виражав протест селянства “у часи досюльние”, тобто до скасування кріпосного права. Із часом у міру розширення селянського руху такий тип придбав все більше й більше поширення й у житті. Словами Савелія ” недотерпіти – прірву, перетерпіти – прірва” Некрасов застерігає народ від зайвої терплячості, а словами “наддай! наддай!” призиває до відкритого революційного повстання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)