Роздуми над народною піснею “Ой, Морозе, Морозенку”
В історії українського народу є нетлінні імена тих, хто ціною власного життя обороняв від ворогів нашу святу землю. Це імена тих, хто поклав на вівтар майбутнього України свої життя. У розбурханому морі історії часи козаччини, а саме роки турецько-татарських нападів на Україну, були одними з найкривавіших для нашого народу. Наші предки зазнали страшних страждань, тяжких втрат. Проливалася українська кров, знищувалося все святе в душах і серцях людей. Замислившись над цим, я мимоволі переконуюсь у тому, що стражденний народ прагнув знайти собі
Фізична та духовна міць козака оспівується народом у пісні “Ой, Морозе, Морозенку!” У серцях українців славний Морозенко, син свого народу, займає визначне місце.
Ой. Морозе Морозенку, ти славний козаче, За тобою, Морозенку, уся Україна плаче.
Із любов’ю у пісню люди вклали захоплення постаттю Морозенка. Найяскравіші якості цього образу, на мою думку, – сила, мужність і патріотизм. Він
Ой вони ж його не стріляли не четвертували, Тільки з нього молодого живцем серце та й виймали.
Славний козак уособив безмежне прагнення українців до волі, незалежний дух, козацьку непокору ворогу. У цьому, вважаю, у цій незламності полягає наша національна самобутність. Тому образ Морозенка – це втілення ідеалів патріотизму. Саме любов до рідного краю та до українського народу є провідним мотивом пісні. Він виразно й промовисто звучить у заключній частині твору: “Подивися, Морозенку, тай на свою Україну”.
Переді мною постає картина тих часів: ріки сліз матерів, сини яких загинули в цій кривавій боротьбі, та немов темні фарби на полотні – розпач і страх… І через століття, вірю я, не зітруться з пам’яті народу імена наших прадідів-героїв, велич їхньої сміливості й непохитності, безмежна любов до рідної землі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)