Жила-Була баба, у їй був син дурень. Ось одного разу знайшов дурень три горохові зерна, пішов за село й посіяв їх там. Коли горох зійшов, став він його вартувати; приходить раз на горох і побачив, що сидить на ньому журавель і клює. Дурень підкрався й піймав журавля. « ПРО! - говорить. - Я тебе вб'ю!» А журавель говорить йому: « Ні, не бий мене, я тобі гостинчик дам». - «Давай!» — сказав дурень, і журавель дав йому коня, говорячи: «Якщо тобі захочеться грошей, скажи цьому коневі: стій! а як набереш грошей, скажи: але! Ось дурень побрав коня, став сідати на нього й сказав: стій! Кінь і розсипався у срібло. Дурень зареготав; потім сказав: але! - і срібло звернулося у коня. Распростился дурень із журавлем і повів коня додому, звів на двір і прямо привів його до матері у хату, привів і дає їй строгий наказ: «Матінка! Не говори: стій! говори: але!» А сам відразу пішов на горох. Мати була довго у роздум: « Для чого говорив він мені такі слова? Дай скажу: стій!» — і сказала. Ось кінь і розсипався у срібло. У баби ока розгорілися; поспішно початку вона збирати гроші у свою коробью, і як удовольствовалась — сказала: але!
Меж тем дурень знову застав на своєму горосі журавля, піймав його й загрожував йому смертю. Але журавель сказав: «Не бий мене; я тобі гостинку дам», — і дав йому скатертина: «Ось як захочеш ти є, скажи: розвернися! а як співай, скажи: згорнися!» Дурень відразу зробив досвід, сказав: розвернися! Скатертина розвернулася. Він наївся-напився й говорить: згорнися! Скатертина згорнулася. Він побрав її й поніс додому: «Ось дивися, матінка, не говори цієї скатертини: розвернися! а говори: згорнися!» А сам дурень знову пішов на горох. Мати й зі скатертиною зробила те ж, що з конем; сказала: розвернися! і почала гуляти, їсти й пити усе, що було на скатертині; потім сказала: згорнися! Скатертина й згорнулася.
Дурень знову піймав на горосі журавля, який дав йому у гостинець ріжок і, піднімаючись від нього догори, сказав: «Дурень! Скажи: з ріжка!» Дурень собі на лихо й сказав це саме слово, раптом з ріжка вискочили два молодці із дрюками й почали прасувати дурня, і до того прасували, що він, бідний, з ніг звалився. Журавель зверху закричав: у ріжок! - і молодці сховалися. Ось дурень прийшов до матері й говорить: «Матінка! Не говори: з ріжка! а говори: у ріжок !» Мати, як вийшов дурень до сусідів, замкнули двері на гачок і сказала: з ріжка! Зараз вискочили два молодці із дрюками й почали прасувати бабу; вона кричить у усі горло. Дурень почув лемент, біжить із усіх ніг, удався, хвать — двері на гачку; він і закричав: у ріжок, у ріжок! Баба, отямившись від побоїв, відімкнула дурневі двері. Дурень зійшов і сказав: « Те - Те, матінка! Я тобі казав — не говори так-те».
Ось дурень задумав задати бенкет і скликає панів і бояр. Тільки вони зібралися й поселися, дурень і приводить у хату коня й говорить: « Стій, добрий кінь!» Кінь розсипався у срібло. Гості здивувалися й почали
Грабувати собі гроші так ховати по кишенях. Дурень сказав: але! - і кінь знову з'явився, тільки без хвоста. Бачить дурень, що час гостей пригощати, вийняв скатертину й сказав: розвернися ! Раптом розвернулася скатертина, і на ній усяких закусок і напоїв наставлене безліч. Гості почали пити, гуляти й веселитися. Як усі удовольствовались, дурень сказав: згорнися! - і скатертина згорнулася. Гості стали позіхати й із глузуванням говорити: «Покажи нам, дурень, ще що-небудь!» — «Прошу, — сказав дурень, — для вас можна!» — і приносить ріжок. Гості прямо й закричали: з ріжка ! Звідки не узялися два молодці з кийками, почали бити їх із усієї сечі й до того били, що гості примушені були віддати украдені гроші, а самі розбіглися. А дурень із матір'ю, конем, скатертиною й ріжком став жити так поживати так більше добра наживати.