Двох розбійників розіпнули разом із Христом. Перед смертю один розбійник сказав: «Пом'янь мене, Владика, коли прийдеш у царство своє». А інший розбійник засумнівався у Христі, він нічого не сказав.
Почув Христос слова розбійника, дав йому прапор своє, хрест і ім'я своє. Ну, приходить після смерті розбійник, що прапор Христово одержав, у рай, стукає у двері: «Хто отут є?» Йому відповідають із раю: «Ми отут живемо».- «Хто ви?» — «Іоанн, Енох, Ілля. Нас троє тут», - відповідають вони. «Пустите мене у рай!» — «Тобі не можна, - говорять вони йому, - ти розбійник!» Він відповідає: « Так, я розбійник, тільки я перед смертю сказав: «Пом'янь мене, Владика, коли прийдеш у царство своє». Ось мене Христос і надіслав до вас».
Показав розбійник прапор, хрест. Побачили Іоанн, Енох і Ілля прапор, пустили розбійника у рай. Вліз він у рай так запитує: «А де ж пророки, апостоли?» Іоанн відповідає: «Вони усе у пеклі, у раї нас тільки троє, а з тобою четверо».
Ну, живуть вони четверо добре у раї. Як не жити! Що душі завгодно, усе є, немає тільки тютюну так вина, а так усе є. Розбійникові без тютюну так вина погано. Де купиш? Він і радий би у пекло піти, так уже з раю його Іоанн не пускає. Звивається, тужить розбійник, а положення своє змінити не може. Живе він.
Ішов час, ішло, Христос теж прийшов на небо. Тільки він спершу не у рай пішов, а у пекло. Приходить до воріт адовим і говорить: «Відчинитеся, брами адови!» Сатана заліз на стіну так запитує: «Хто ти є?» — «Я Цар Слави», - відповідає Христос. «А чому у своєму царстві не царюєш? Чому до нас ідеш?» Христос знову говорить: «Відчинитеся, брами адови!» Сатана переконанням діє: «Раз ти Цар Слави, іди по-гарному у своє царство, не бентеж мого!» Христос втретє сказав: «Відчинитеся, брами адови!»
Сказав втретє, отут розпалися двері адови. Христос став ходити по пеклу. Ходив, ходив так знайшов серед грішників Адама і Єву. Побрав їх за руки, повів з пекла. Побачили така справа апостоли, проповідники так слідом за Христом ідуть.
Оглянувся Цар Слави, говорить: «А ви навіщо йдете, проповідники?» — « За тобою, Господи!» — «А що ви робили після мого розп'яття?» — «Прославляли тебе, Господи!» — «Чого ж ви різне про мене говорили?» — «Славу тобі створювали, Господи!» — відповідають апостоли. «Тепер, після вас, люди на землі не знають, хто з вас правду писав про мене. Залишайтеся у пеклі. У рай не можу побрати, ви там теж бентежити праведні душі будете, як на землі!»
Пророки до Христа, усе у один голос говорять: «Грішні, Господи! Пом'янь нас у царстві своєму!»
Тоді Христос дозволив їм іти за ним. А коли він давав дозвіл пророкам, у цей час пануючи Соломона не було, він по пеклу ходив. Ну, а Давид, Лука, Матвій, Петро нічого Христу а ньому не сказали. Став Христос виводити Адама, Єву; тільки вийшов за ворота пекла, а з ним усі пророки, у цей час біжить Соломон і кричить: «Господи, а мене залишаєш?» — «Ти своїми мудростями вийдеш!»
Не побрав Соломона у рай Христос, залишився цар Соломон у пеклі. Сидів він, сидів, плакав-плакав так надумав. Устав і пішов по пеклу. Ходить, розмірить землю, кілочки забиває. Грішники дивляться, дивуются.
Побачили така справа чорти. Надсилає сатана одного біса до Соломона. Приходить він, запитує: «Що, цар
Соломон, думаєш робити?» — «Буду церкву у пеклі будувати!»
Почув такі мовлення Соломона біс, подався до сатани. А Сатана сидить на престолі, не відає про лихо. Прибігає біс і говорить: « Сатана-Панотець, у пеклі церкву будують!» — «Хто така справу надумав?» — «Цар Соломон!» Сатана наказ дає: «Біси, ідіть до царя Соломону, запитаєте, що йому потрібне!»
Приходять біси, запитують: «Що ти прагнеш робити у пеклі?» — «Церкву будувати».- «А навіщо вона у пеклі?» — «Буду вас, чортів, хрестити так у церкву водити!»
Біси як почули таке, як ошпарені кинулися від Соломона. Прибігли до Сатани, зробили йому повідомлення: « Сатана-Панотець! Хитрий цар Соломон церкву будує, думає нас усіх хрестити так у церкву водити!» Сатана наказ дає: «Біси, ідіть так виштовхніть Соломона з пекла у шию! Один залишився, і те нам заважає, життю не дає! Женете його, поки церкву не побудував!»
Прибігли біси, схопили Соломона так у шию його штовхають, женуть, а він із припрядом іде. Йому тільки того й треба!
Виштовхнули у шию Соломона з пекла. Приходить він до раю, стукає: тук-тук. А у дверей уже Петро із ключами коштує. Почув стукіт, запитує: «Хто там стукає у двері раю?» — «Я є цар Соломон! А ти хто?» — «Я Петро».- «Пусти мене, Петро!»
Відкрив ворота Петро з радощів широко. Поки здоровався, цілувався із царем Соломоном, а розбійник у цей час утік з раю. Впустив Петро Соломона, закрив ворота. Розбійник залишився між раєм і пеклом. Постояв, постояв так у пекло пішов.
Приходить, стукає: тук-тук. Сатана запитує: «Звідки ти?» — « З раю», - відповідає розбійник. « З раю ми у пекло не пускаємо».- «Так я — розбійник!» — «Знаємо, знаємо, що не добра людина, - говорить Сатана.- У нас отут був один такий, цар Соломон, церкву збирався будувати, ледве позбулися його, а отут тебе ще принесло! Іди звідки прийшов! Не гніви мене!»
Скільки розбійник не переконував Сатану, тільки його не впустили у пекло. Куди йому подітися? Постояв-Постояв так назад у рай пішов. Іде, а назустріч йому інший розбійник, той, що Христа не визнав на хресті. Привіталися. Перший запитує: «Прийшов і ти?» — «Прийшов».- «А куди направляєшся?» — запитує перший. «У пекло», - відповідає іншій. «Не ходи, не пустять. Іди краще замість мене у рай!» — «А чого ти не йдеш у рай?» — запитує іншої. «Я вже там був. Пити, курити не дозволяють, а у пекло не пускають!»
Повів перший розбійник іншого у рай. Став просити, щоб пустили. Петро відкрив ворота так почав розбійника лаяти за самовольство. Поки він лаяв його, інший розбійник, що не визнав Христа, у рай пройшов.
Петро говорить розбійникові: «Нам у раї самоуправних не потрібно!»
Закрив апостол коміра, не пустив розбійника у рай. Постояв-Постояв перший розбійник у воріт раю так на землю пішов...