Романтичний герой Мцирі (за поемою М. Ю. Лєрмонтова “Мцирі”)
Я мало жил, и жил в плену.
Таких две жизни за одну,
Но только полную тревог,
Я променял бы, если б мог.
М. Ю. Лєрмонтов. “Мцирі”
Поема М. Ю. Лєрмонтова “Мцирі” – твір романтичний. Його дія розгортається на Кавказі – у місцевості, де живуть горді непокірні горці, де суворі монастирі з аске точними способами життя і побуту зберігають свої вікові таємниці, де “обнявшись, будто две сестры, струи Арагвы и Куры” несуть з гір свої міцні потоки.
Руйновища монастиря, обрушені брами, руїни церкви, могильні плити, “которых
За таких обставин ми знайомимося з героем. Дізнавшись від автора про полонення шестирічної дитини, про її хворобу і тихе очікування смерті, ми проймаємося співчуттям до Мцирі. Вміле лікування ченців не дало хлопчику загинути, але ріс він відлюдним, сумуючи “по стороне своей родной”. Але зненацька – втеча з тихого, спокійного помешкання в одну з осінніх ночей. (Ніч – символ нестерпного життя людини самотньої, позбавленої друзів, беззахисної, символ небезпеки і ворожнечі.) “Три блаженных дня”, що провів Мцирі на волі, дали йому змогу згадати батьківський’
Взглянуть на дальние поля,
Узнать, прекрасна ли земля,
Узнать, для воли иль тюрьмы
На этот свет родимся мы.
Помираючи, юнак, “собрав остаток сил”, гордо починає свою передсмертну сповідь.
Усе життя він був охоплений сумом за волею, прагненням свободи. І хоча в монастирі – оплоті духовного і добровільного рабства – ченці оточували його жалем і турботою, існування в “хранительных стенах” монастиря виявилось для нього нестерпним.
Проте розповідь Мцирі – не сповідь, як її розуміють служителі церкви, а проповідь, сперечання з духовником. Життєві ідеали, що відстоює в суперечці юнак, – це “чудный мир тревог и битв”, “отчизна, дом, друзья, родные”. Край батьків, достатку, пишної вільної природа, мудрих, гордих войовничих людей, з’єднаних дружбою і бойовим братством, ваблять палку душу Мцирі. Його бунтівній допитливій натурі чужа атмосфера рабської покірності. А в природі, що його оточує, він бачить гармонію, єдність, братерство – все те, що не дано йому було пізнати в людському суспільстві.
Але ця гармонія зруйнована зустріччю Мцирі з барсом та їх смертельним двобоєм. Мцирі такий же сильний, як звір. У хвилину небезпеки він відчув себе бійцем, виявив навички, що розвивали його предки упродовж століть. У цьому двобої з найбільшою силою розкривається героїчна сутність характеру юнака. Мцирі переміг і знайшов у собі сили для продовження шляху. Проте, заблукавши, Мцирі прийшов “к тюрьме”, світ природи не врятував його. Ледь “блаженство вольности познав”, він завершив своє життя – рани від бою з барсом були смертельними.
З болем ми перечитуємо останні рядки поеми, з жалем прощаємося з юним героєм. Але в нашій свідомості назавжди залишиться помираючий, але не підкорений, не зламаний ніякими стражданнями Мцирі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)