Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного – перший соціально-психологічний роман в українській літературі
Серед майстрів глибокого психологізму в українській літературі другої полонини XIX століття найпочесніше місце посідає Панас Мирний. Особливість індивідуального стилю цього письменника – внутрішній стан героя. Він підкреслював, що для нього головне – зобразити душевне життя з усіма суперечностями і труднощами. У його щоденнику є такий запис: “Якби я зміг показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі – то б моя слава була і моя надія справдилася”. Це було кредо письменника. Над художніми
“Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший соціально-психологічний роман в українській літературі. За словами Івана Франка, він був “один із перлів нашої повістевої літератури”. Такий багатоплановий, багатоголосий твір зображує життя та боротьбу українського селянства проти соціального гноблення. У творі розкривається процес закріпачення українського села, зображується козацька старшина, кріпосники, чиновництво та поліцейський апарат, земство,
Динаміка характеру, динаміка душі – ось що в центрі уваги письменника-психолога. На прикладі Чіпки, Максима, Галі, Грицька автор доводить, що як в житті все змінюється, розвивається, так і душевний стан героїв повний суперечностей. Це складний процес, пов’язаний з боротьбою настроїв, з глибокими депресіями, зі зміною одних рис характеру іншими. Малюючи зовнішність Чіпки Варениченка, автор зосереджує увагу на одній деталі погляду, яку повторює у романі кілька разів. І завдяки цьому художній образ героя закарбовується в пам’яті та сприймається як особистість. У Чіпки рано прокидається розуміння соціальної несправедливості. Його батька силоміць віддано в солдати, а він виростав у голоді та в холоді, у злиднях та нестатках. На вулиці діти не приймали його до гурту, обзивали байстрюком, безбатченком. У добру, вразливу душу закрадається озлоблення, почуття ненависті до багатих, коли куркуль Бородай вигнав Чіпку зі свого двору. Ще з дитинства в хлопця закрався сумнів – чи є Бог на небі і чи допомагає Він людям. Коли бабуся Оришка втлумачує онукові, що Бог нас годує, то він питає: “А чого ж мама хліб заробляє?”
Віч-на-віч зіткнувся Чіпка із жорстокою соціальною несправедливістю, коли обманом відібрали землю. Соціальна несправедливість зламала добру, щедру душу Чіпки. Озлоблений, він протестує, скочується на “слизький шлях”. Він грабує, бешкетує, пиячить, а поведінку виправдовує: “Хіба ми ріжемо? Ми рівняємо бідних з багатими”. Одружившись із Галею, чоловік відцурався розбишацького товариства, став дбайливим господарем. Односельці говорили про нього: “Нема чоловіка добрішого, як у нас Чіпка!” Обраний до земства, він чесно хоче служити громаді. Та не зміг змиритися з махінаціями земців, тому чиновники усунули селянського повстанця із земства. Він енергійно бунтує, підбурює до виступу селян, його протест у цей час набирає найбільшої соціальної спрямованості. “Сказано: великий світ, та нема де дітися! Коли б можна – увесь би цей світ виполонив, а виростив новий… Тоді б, може, й правда настала!” – думає головний герой. Тільки та інших соціальних умов такі люди, як Нечипір Варениченко, зможуть знайти своє місце в суспільстві і бути корисними.
Герої Панаса Мирного люблять і страждають, шукають і сумніваються, ідуть хибним шляхом до щастя чи наївно вірять у силу добра. Одному й тому ж героєві притаманні і прекрасні порухи, і тонкі, ніжні духовні якості, і зриви, і падіння в безодню.
Поява соціально-психологічного роману – певна ознака зрілості літератури і культури українського народу. Цьому твору належить неабияка роль у формуванні ідеалів, у збагаченні духовного світу людини, в облагородженні її душі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)