Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Загальновідомо, що роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – це перший в українській літературі соціально-психологічний роман. Психологічні конфлікти стали у ньому предметом спеціального осмислення. Панас Мирний та Іван Білик досліджують їх майстерно і з належною повнотою, бо становлять сутність і силу цього твору..
Внутрішній світ героя, його психічний стан пояснюються у творі двома основними чинниками: соціальними умовами буття й відповідно сформованими в цих умовах рисами характеру і рисами успадкованими, переданими генетично.
Голодне й безрадісне дитинство, зневага до безбатченка, раннє заробітчанство, отримання і втрата землі, вибори до земства та вигнання звідти – все це зовнішні причини, які призвели до розбою, заслання Чіпки на каторгу. Та лише соціальної мотивації розбійництва Чіпки замало.
Адже не всі селяни-прав-дошукачі, зневірившись у торжестві справедливості, ставали “пропащою силою”. Чіпка
Найвиразнішими зовнішніми виявами поведінки головного героя є його портрет, дії, вчиноки. Так, наприклад, після того, як його побили на вигоні солдати, Чіпка “повів страшними очима по всій громаді, глянув хижо на панство”. Епітет “хижий”, як оціночна деталь характеристики, підкреслює зміни, що сталися в Чіпці, і ніби сигналізує щось недобре, що може скоїтися. Інколи портретно-психологічна деталь несе в собі більше правдивої інформації про стан душі героя, ніж його слова. Але мова персонажу теж неабияк характеризує його.
Збудження, схвильованість персонажа автори передають за допомогою прийому словесного відтворення потоку свідомості (роздуми Чіпки у Прохоровій хаті) або використовують прийом недомовленості, уривчастості фрази, що властивий народному діалогу. Стан зніченості Чіпки, розгубленості і водночас сорому перед матір’ю за п’яне гультяйство, наругу над її старістю, зневагу до сім’ї переданий у творі через гостру психологічну ситуацію і таку деталь: Чіпка прийшов вибачитися перед матір’ю, що втекла від нього до баби-сусідки.
В центрі ж оповіді не він, а дівчина, яка “стоячи коло печі спиною до вогню, сумно поглядала то на сина, то на матір, то на свою бабу й кусала ніготь…” Саме ця остання деталь точно передає стан кожного з присутніх: неспокій, ніяковість, переживання. Важливу роль в описі психологічного стану героя грає пейзаж. Досить згадати радісний, акварельно-чистий опис весняного поля на початку роману або ж кінцевий пейзаж, сумний і тривожний через переважання кривавих барв.
В романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” пейзаж вперше в українській прозі виконує не тільки описову, а й психологічну функцію. Отже, можна говорити, що роман Панаса Мирного та Івана Білика вперше відкрив українській літературі нові горизонти, це був роман новаторський не тільки у відтворенні соціально-політичних рухів, а й у точному відображенні порухів людської душі, нехай і такої темної, і заплутаної, як душа Чіпки Варениченка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)