Роман “Дмитро Донськой” Ю. Лощица
Перш ніж розповідати про обрану мною книзі, я хотів би пояснити, чому я вибрав саме роман. Я завжди цікавився історичними добутками, роллю особистості в історії. На мій погляд, читаючи й розбираючи історію нашої країни, можна зрозуміти нинішній стан держави й передбачати, що буде в найближчому майбутньому. На тему Куликовской битви було написано дуже багато добутків. Це й літопису сучасників Дмитра Донського, і вірш А. Блоку, і роман “Дмитро Донськой” С. Бородіна. Крім літератури до нас дійшли й інші пам’ятники, що розповідають про ті
Зараз ці збори одержали гарне доповнення – роман Ю. Лощица “Дмитро Донськой”. Ця книга оповідає про часи Дмитра Донського, про життя Русі в XIV столітті, про її героїв. Добуток є як історичною хронікою тих подій, так і художнім твором, автор якого яскраво й образно описує людей тієї епохи. Отже, цей добуток цілком можна назвати романом-хронікою, що містить у собі художній опис історичних подій. Сам Юрій Лощиц написав роман до шестисотріччя Куликовской битви, змусивши нас згадати про справи давно минулих днів.
З
Відразу після встановлення ординського ярма російський народ починає проти нього боротися. Йому вдається одержати ряд перемог; збір данини тепер здійснювався російськими князями, ординців часто зустрічають збройною відсіччю. Особливе значення в цій боротьбі Ю. Лощиц відводить простим російським людям. Голос народу, на думку автора, чутний у літописах: “Літопису саме й були певною мірою гласом народним про тих або інших іменитих людей. У літописах народ століттями обговорював свою історію, на різні голоси судив про найвидніших представників влади. Літописці зовсім не були підлесливі стосовно сильних миру цього”.
Дмитро Донськой стає правителем держави вже в дев’ять років. Тут при ньому величезну роль зіграло його оточення, зокрема митрополит Алексій, що виховав і поставив на ноги маленького хлопчика. Автор докладно описує всі події, які відбувалися під час царювання молодого князя. Більшу художню оцінку одержують такі події, як будівництво білокамінного Кремля, боротьба проти литовців.
Але головна увага автор приділяє боротьбі Русі з Ордою, що при Дмитрові Донському одержала характер відкритого протистояння й непримиренності. Москва кидає безстрашний виклик грізному суперникові. Із середини сімдесятих років XIV століття опір Золотій Орді вступає у вирішальну фазу. Кульмінаційною подією стає Куликовская битва. Головною метою Мамая був: “хотеше другий цар Батий бити й всю росіянку землю пленити”.
Автор барвисто описує сцену зустрічі Дмитра Донського й Сергия Радонежского. Про самому Куликовском побоїще роман оповідає докладно й цікаво, часто прибігаючи до літописних джерел. Крім простого люду в битві ми бачимо й головного героя – Дмитра Івановича. Він показав своєю хоробрістю й мужністю приклад іншим воїнам. Русь, що втратила на поле Куликовом багатьох своїх героїв, здолала сильного й підступного ворога. Слава про подвиг російського воїна пройшла по усьому світі, і він зайвий раз переконався, що Російська земля не буде терпіти ніякого ярма й буде боротися до останньої краплі крові за свою волю.
Крім хронологічного опису Ю. Лощиц не забуває й художню частину свого добутку. Особливий інтерес представляє природа Русі, її краса, описана в ліричних відступах. Ще однією деталлю, що відрізняє цей добуток від простого констатування фактів, є опис простих людей землі Росіянці, їхніх переживань і складу мислення. Також Дмитро Донськой показаний нам не як великий князь і полководець, а як проста людина, що любить свою батьківщину й віддала всі сили для її звільнення від ординського ярма. Із часу Куликовской битви пройшло вже більше шістисот років. За цей час наші предки ще не раз вступали в боротьбу за свою батьківщину й з успіхом відбивалися від всіх ворогів. І всі ці шістсот років пам’ятали подвиг російського народу на поле Куликовом. Тут цілком можна погодитися зі словами Ю. Лощица: “Чим тяжчай минулого випробування, що випали на частку Вітчизни, тим яскравіше, призивней горіли в її небі імена великих синів Росії, що поклала колись свої душі за други своя. Істинно так було й буде”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)