Роль поета і літератури в суспільному житті (за віршем “До кобзи”)
П. Куліш був сучасником Т. Шевченка і багато в чому його однодумцем. Так, йому теж боліли страждання народу, з яким він відчував нерозривний зв’язок, хоч велику частину свого життя провів в Росії та за кордоном. Поезія “До кобзи” увійшла до збірки “Хуторна поезія”, опублікованої у 1882 році, тобто через багато років після смерті Шевченка, але П. Куліш не тільки вводить епіграф з поезії Шевченка, а і багато в чому перегукується із його творами.
Які Шевченко, П. Куліш важливе значення надавав художньому слову у житті суспільства. Кобза,
Може, чиє ще не спідлене серце
Важко заб’ється, до серця озветься,
Як на бандурі струна у струні.
Виявляється, що поезія здатна не тільки розрадити, але і об’єднати
Переймається тільки власними проблемами. Поезія своєю правдою закликає до дії, до боротьби, до спільної роботи. А якщо хто не зможе долучитися до спільної праці, то в усякому разі підтримає її:
Хто не здоліє озватись ділами,
Хай обізветься німими сльозами;
Ти ж своє слово дзвони-промовляй,
Душам братерським заснуть не давай.
Так, поезія пробуджує національну свідомість, об’єднує представників однієї нації для боротьби. Ці думки висловлювалися і Шевченком. І, мабуть, так воно і було, бо відомо, що козаків у походах супроводжували кобзарі, які оспівували славні козацькі подвиги минулих часів. І так воно й сталося, бо пробудження української самосвідомості було надзвичайним наприкінці XІX – на початку XX століття. Неабияку роль у цьому зіграли “Кобза” П. Куліша і “Думи” Т. Шевченка.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)