Роль пісні в п’єсі І. А. Котляревського “Наталка Полтавка”
“Наталка Полтавка” перший драматичний твір нової української літератури, в якому сила і чарівна краса любові до свого народу з самого серця І. Котляревського перейшла у його твір. Ця п’єса виникла саме тоді, коли на терені нашої історії вирішувалась доля української культури. її поява була тим могутнім весняним громом, що розбудила свідомість нашого народу.
Автор прагнув розкрити національний характер героїв через сприйняття і осмислення їх пісень. Обробляючи сюжет, в основі якого лежать українські народні пісні, Котляревський
Головна героїня не тільки словами, а й своїми чарівними піснями розкриває
Незважаючи на те, що у нашої героїні “болить серце, а сльози не ллються”, бо “хто щасливим був часочок, по смерть незабуде”. Коли Терпилиха прагне видати свою доньку заміж за возного, дівчина стає рішучою в боротьбі за своє щастя. Про це яскраво свідчить пісня “Ой мати, мати!”. Нею Наталка звертається до матері. Вона вважає, що “лучче умерти, як з немилим жити, сохнути з печалі, щодень сльози лити”. Над своїм безталанням та сирітською долею сумує Петро, наречений Наталки. Немає в нього “ні хатинки, нема щастя ані жінки, “не орано і нічого не сіяно”, бо він “один в світі”. А ось у сусіда і “хата біла” і “жінка мила” (“У сусіда хата біла”). Не дивлячись на те, що хлопець бідний, у нього багата душа. Його козацька вдача виливається в пісні “Та йшов козак з Дону”. Настрій Петра, прагнення швидше побачить свою Наталку, зізнання у щирому і вірному коханні передається в пісні “сонце низенько”.
Побратим Петра, Микола, – весела і добра душа. Його знають всі: і орда, і ляхи, і турчини. Мандрівника Миколу часто супроводжує пісня. Співаючи пісню “Гомін, гомін, гомін по діброві”, бувалий хлопець згадує про героїчне минуле своїх прадідів, що вміли хоробро відстоювати свою священну землю. Ця пісня імпонує настроям і почуттям Миколу.
А пісні возного віддзеркалюють його душу. Він хабарник, і про це свідчить сатирична пісня “Всякому городу нрав і права”. Отже, в піснях розкриваються характери і погляди героїв на життя. Безсмертна, вічно юна пісня. Вона вийшла з зеленої, білостінної Полтави. її завжди в народі зустрічають ласкавим успіхом, закоханим поглядом, а інколи – чистими сльозами. Як хочеться вірити, що і сьогодні ті давні і вічно молоді пісні будуть звучати з уст нашої молоді.