Коли заходиш в український селянський будинок, відчуваєш, що тебе зустрічає мудра й лагідна людина. Усе в ньому, гармонійно доповнюючи одне інше, становить єдиний образ, певний змістовний знак. І цей знак споконвічно виконував не тільки практичну, а й естетичну й магічну функції, тому що кожна річ у будинку мала своє символічне значення. Як жива людина, і в дні свят, і в сумі вона допомагала хазяям
Так пекти в українців служила не тільки для опалення й готування їжі. З нею зв’язано багато повір’їв, звичаїв. Пекти тримали завжди в чистоті,
білили й поважали, розмальовували квітами й ніколи не залишали на ніч порожній, а обов’язково закладали дрова й ставили в посудині воду. Це було своєрідним проявом жертвування для печі, що, за народним повір’ям, несла в будинок тепло й добробут. Хлібній печі й лопаті надавали також цілющих властивостей. Наприклад, коли дитина кашляла, його клали на хлібну лопату, тісно сповивали й тричі всовували в ще гарячу піч, проговорюючи за щораз разом: “Кашель у піч, а дитина з печі”.
Цікавої символіки придбав в українських будинках і скриня, що розписували яскравими вазонами, прикрашали різьбленням по
дереву, металевим куванням і іншим. Але скриня – це не тільки частина інтер’єра українського житла, це ще й частина дівочого приданого (другою частиною була худоба). Те, що входило в скриню, дівчина повинна була готовити собі сама або ж разом з матір’ю. Постіль, рушники, одяг, а також стрічки й хустки, якими дівчина повинна була обдарити весільних гостей, роками складалися в цій скрині, щоб у день весілля всім гостям і односільчанам брати й свахи могли продемонструвати не стільки добробут молодий і її рідних, скільки неї працьовитість
…Сьогодні вдома українців обставлені сучасними меблями, але в душах хазяїв залишається передане предками шанобливе відношення до народних традицій, зв’язаним сжильем.
