Роль балади у житті людства
Мені здається, що балади – це саме такі твори, що не залишають нікого байдужим. В чому ж секрет такого сильного впливу, властивість справляти на людей глибокі враження, викликати сильні почуття?
Балади, за визначенням, твори гостродраматичні. В них не буває повільного, задумливого спостереження, тихого плину незначущих подій, довгих філософських роздумів.
Балада – це завжди якісь незвичайні, іноді надзвичайні події. В них завжди присутні гострі напружені конфлікти особистого чи громадського життя. Вони, як правило, невеликі за
Але балади, мабуть, не жили б віками, не сприймалися наступними поколіннями так само яскраво, якби їхні сюжети були неактуальними.
Отже, дуже важливими залишаються цінності, які висвітлені в баладах. Так, у героїчній баладі “Вересовий трунок” Р. Стівейсон уславлює подвиг маленьких піктів у непримиренній боротьбі з іноземними загарбниками. Найбільше, що міг зробити батько-пікт у нерівному протистоянні з ворогами – це віддати життя сина й власне життя, але не поступитись, не втратити гідність, зберегти
Мужність і нескореність перед ворогом є й провідною думкою балади А. Міцкевича “Альпухара”. Її герой теж віддав власне життя, щоб помститися загарбникам, хоча міг би й не робити цього.
У баладі Ф. Шіллера “Рукавичка” утверджується самоцінність людського життя. Ця ідея теж не може застаріти.
Англійсько-шотландські народні балади про шляхетного й веселого розбійника Робіна Гуда – це балади-легенди, водночас героїчні й іронічні. З одного боку, в них оживають і діють історичні постаті, з іншого – це втілення мрій простого народу про мужнього захисника від несправедливості. Головний герой цих балад – добрий, чесний і справедливий лідер. І поки читач з посмішкою стежить за діями героя, захисника знедолених і судді над багатими злодіями, в душі читача міцніє бажання боротися проти несправедливості.
У баладі Й. В. Гете “Вільшаний король” поет оспівує таємниче, міфічне й містичне, неосяжне розумом. На основі народних легенд поет створив чарівну, драматичну баладу. Легендарний Вільшаний король забирає життя маленького сина вершника. Батько не вірить словам сина про його розмову з міфічним королем, намагається заспокоїти малого й швидше вивезти його з лісу. Але малий помирає дорогою. І здається, усе це чиста вигадка… Але хіба лише про це балада? А можливо, вона показує нам, що жахливим є саме наше нерозуміння один одного, наше невміння чути близьких. Бо може стати пізно – нікого буде вислухати! Хіба це може бути неактуальним?!
Можна багато розповідати про народні балади – як українські, так і інших народів. Спільним для них є те, що вони відображають найголовніші ідеали й цінності, властиві кожному народові.
Читаючи балади, можна поринути і в історію, і в уяву, і в мрії відомих поетів і невідомих співців. І кожного разу відчути хвилювання, зворушення, іноді – захоплення, іноді – смуток. Але ніколи – байдужість. Бо балади – то шлях до сердець.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)