Роде мій красний… (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
План
I. Спільна Вітчизна для багатьох народів.
II. Народ починається з людини.
1. Національні корені моєї сім’ї.
2. Моя рідна материнська мова.
3. Національні традиції населення України.
4. Посилаючись на літературні джерела…
5. Мої славетні земляки.
III. Я вірю в свій народ.
Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних народів. Вони хліборобили на українській землі, будували міста, захищали землю. Отже, для всіх жителів України вона є Вітчизною.
Це переконання прийшло до мене відтоді, як я
Я пишаюсь тим, що мої родичі зберегли в своєму повсякденному
На прикладі своєї родини я зрозумів, що весь народ України, незалежно від національних ознак,- велика єдина родина. З покоління в покоління багатонаціональне населення України збагачує її культуру своїми національними традиціями і мистецтвом.
Минулого року моя сім’я брала участь у фестивалі національних культур, який проходив у моєму рідному місті Харкові. Я був вражений тим, що на Харківщині існує більше двох десятків національно-культурних товариств, які, розвиваючи національні традиції, збагачують культуру України. А який співучий наш народ! Присутні співали пісні своїми національними мовами, а потім увесь зал співав українські народні пісні. І я теж співав з усіма, голосно-голосно!
Із поняттям величі свого народу я неодноразово зустрічався на прикладах літератури. Пригадуєте пісню про Морозенка? У фольклорних джерелах кілька припущень щодо цієї постаті. Хто ж він, пісенний герой, українець, поляк чи татарчук? А хіба це має значення, коли він проливав свою кров за Україну? А хіба росіянка Марія Вілінська не стала визначною українською письменницею Марко Вовчок?
Харків’яни в роки Великої Вітчизняної війни показали приклади не лише героїзму, а й гуманізму. Татарка Аліма Ібрагимівна Шатоха врятувала єврейську сім’ю від розстрілу. У числі харків’ян – Героїв Радянського Союзу поруч стоять імена українця Сергія Михайловича Оста-шенка і єврея Олексія Дементійовича Флейшмана. І це не поодинокий приклад. Адже і в мирні роки біда не оминула нашу землю. Чорнобильська аварія стала спільним горем кожного жителя України, і долати її довелося усім разом.
Зараз для України знову прийшли скрутні часи. Економічна нестабільність держави вразила все її населення. Але люди не занепадають духом, вірять у те, що наша Батьківщина стане могутньою європейською державою. Найголовніше, що немає у нас національних чвар, що ми живемо на мирній землі. Є народ України, найголовнішою ознакою якого завжди вважалася єдність, а труднощі ми поборемо. У години скорботи і у години радості наш народ був, є і буде великою ріднею, про який можна з гордістю сказати: “Роде наш красний…”