Різноликість поезії С. О. Єсеніна
У всего своя походка есть;
Что приятно уху, что – для глаза.
Если перс слагает плохо песнь,
Значит, он вовек не из Шираза.
С. Єсенін
Поезію Сергія Олександровича Єсеніна не можна назвати монотонною, вона скоріше різнолика. У різні етапи свого життя Єсенін вибирає абсолютно несхожі теми для своїх віршів.
У житті Єсеніна були періоди важких протиріч, глибокої душевної відчуженості, коли життя здавалося йому непоказним явищем. У цей період він писав про “черную жуть”, про “каменные руки”, про голос, який перетворюється
Я обманывать себя не стану,
Налегла забота в сердце мглистом.
Незважаючи на душевне занепокоєння, у віршах Єсеніна проглядає милосердя, і співчуття, і любов до усього живого у світі.
Ранні вірші поета відрізняються повнотою звуків, запахів, барв. Навкруги – м’яка зелень полів, червоне світло зорі, голубіє небесний пісок, кадить черемховий дим. У його героїні “красной рюшкою по белу сарафан на подоле”.
Проста селянська хата,
Полыхают зори, курятся туманы,
Над резным окошком занавес багряный.
Вьются паутины с золотой повети,
Где-то мышь скребется в затворенной клети…
В поезії Єсеніна виявляється мужицька практичність. Природа для нього – багатство, яке чекає людських рук. Поет хоче не просто передати радість, яку він відчуває, коли знаходиться наодинці з природою. Він намагається донести до читача всю красоту і повноту життя:
Сыплет черемуха снегом,
Зелень в цвету и росе.
В поле, склоняясь к побегам,
Ходят грачи в полосе.
У радісних, здавалося б, віршах десь глибоко усередині затаївся біль, що загострює сприйняття краси.
Постійна риса поезії Сергія Єсеніна – нерозривний зв’язок із життям простого народу. Ця обставина доводить нам, що рідна земля була для нього джерелом поезії, наділила його народною мудрістю.
Громадянська війна, роки розрухи не змінили віри Єсеніна в його ідеали.
Перші повоєнні вірші були пройняті патріотизмом, бажанням змінити селянське життя на краще.
Наступ міста на сільське життя асоціюється з усім поганим:
Город, город, ты в схватке жестокой
Окрестил нас, как падаль и мразь.
У пізніх же віршах Єсеніна спостерігаються наскрізні образи. Поет любив, коли перший рядок повторюється як завершальний. У багатьох його віршах рядок стає схожим на морську хвилю, яка безупинно замінюється іншою:
К черту я снимаю свой костюм английский…
Нипочем мне ямы, нипочем мне кочки…
Час не владний над поезією Єсеніна. Особисто для мене вірші Єсеніна були і будуть зразком щирості, доброти і любові до усього живого. Мені здається, що від поезії Сергія Олександровича Єсеніна просто неможливо втомитися. Його поезія – це вічність!
(2 votes, average: 4.00 out of 5)