РІЗДВЯНА ЗІРКА – ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре,
Чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе,
Младенец родился в пещере, чтоб мир спасти;
Мело, как только в пустыне может зимой мести.
Ему все казалось огромным: грудь матери, желтый пар
Из воловьих ноздрей, волхвы – Балтазар, Гаспар,
Мельхиор; их подарки, втащенные сюда.
Он был всего лишь точкой. И точкой была звезда.
Внимательно, не мигая, сквозь редкие облака,
На лежащего в яслях ребенка, издалека,
Из глубины Вселенной, с другого ее конца,
Звезда
24 декабря 1987
В пору зимну, в місцевості, звиклій
Радше до спеки, ніж
До холоду, до площини більше, ніж
До гірських підніж,
Немовля народилось в печері,
Щоб світ спасти;
Мело, як тільки може в пустелі взимку мести.
Йому видавалось таким невимовно великим все:
Груди матері, в парі жовтій віл та осел;
Балтасар, Гаспар, Мельхіор – волхви,
І їхні дари.
Він був лише крайкою. Крапкою теж –
Зоря згори.
Уважно, без мерехтіння, не блимнувши, віддаля,
Крізь хмари рідкі, на спеленане в яслах маля
З вселенської глибини, з тамтого її кіпця
Зоря дивилася в печеру. І то був погляд Отця.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)