Рецензія на книгу Діни Рубіної “Синдром Петрушки”
Робота Діни Рубіної “Синдром Петрушки” в порівнянні з попередніми її роботами виявилася особисто для мене найефектнішою, вражаючою. В ній одночасно висвітлюються два паралельні світи – один, це життя героїв, а інший, це лялькове життя.
Автор вражає своїм знанням всіх тонкощів лялькової справи і занурює читача в дость цікаві історії пов’язані з маріонетками різних країн та народів світу. Рубіна намагається зобразити читачам особливості відносин людей і ляльок. І з’являється трохи містики.
Варто приділити особливу увагу
І все здавалося б нічого, якби не та жахлива ситуація з лялькою – двійником його дружини. Особисто я вважаю, що це просто якесь кощунство – зробити ляльку абсолютно ідентичну живій людині, і потім не лише виступати з нею, а й постійно носити її повсюди, ніби це повноправний
Хто і заслуговує в даній роботі на співчуття, так це Ліза, якій довелося пережити смерть свого сина з сидромом Петрушки, а потім ще й жити зі своїм двійником. Я абсолютно не дивуюся, що вона сходила з розуму, що її так пригнічувала дана ситуація. Вже дочитуючи роман, в тому, що трапиться щось трагічне, я була стовідсотково переконана, але чомусь до останнього мені здавалося, що Ліза покінчить з собою. Чомусь таке песимістичне передчуття, але вона насправді виявилася сильною особистістю, зуміла впоратися зі своїми почуттями і зробила правильний вчинок.
Читаючи роман стає дещо не зрозумілим, чого насправді прагне Петя. Чи йому потрібна жива людина з плоті і крові, чи мрія, чи якась пам’ятка про неї? Адже він так хотів повернути Лізу додому з лікарні, так піклувався щоб вона не почувалася чужою вдома, після хвороби. Але водночас – він просто молився на ляльку-двійника і ніяк не міг з нею розлучитися.
В цілому, “Синром Петрушки” Діни Рубіної надзвичайно захоплюючий роман.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)