Рецензія на фільм “Стомлені сонцем”
Я хочу розповісти про фільм режисера Н. С. Михалкова “Стомлені сонцем”. Фільм оповідає про той важкий період у житті нашої країни, коли органами держбезпеки знищувалися кращі воєначальники Червоної Армії. Зрозуміло, що мова йде про тридцяті роки, тобто про період сталінських репресій. Драма картини полягає в протиборстві неабияких характерів: комбрига, на прізвище Котів, якого талановито грає Н. Михалков, і офіцера КДБ у виконанні прекрасного актора О. Меньшикова. У фільмі психологічно яскраво використане сполучення мирного сонячного
Н. Михалков тонко передав поступову зміну психологічного стану впевненого в собі великого воєначальника на початку картини аж до приниженого, надламаного, безправного ув’язненого наприкінці фільму. Талановито грав О. Меньшиков героя Митю, цинічного, але не позбавленої чарівності, із провідну гру обману, не замислюючись ні на секунду про немалі: ж долі чарівної маленької дочки комбрига Наді,
Дівчинка з дитячою довірливістю й цікавістю тягнеться до незнайомого гостя, що так зненацька появились у їх великому й щасливому будинку. У них зав’язуються теплі дружні відносини, але не єдиної краплі жалості або каяття не виникає в душі цього жорстокого, холоднокровного человека после всього вчиненого їм зла.
Фільм прекрасно деталізований. Зустрічаються сцени, які з першого погляду не вписуються в композицію картини. Але, як мені здається, ці деталі повніше розкривають образи головних героїв фільму. Конкретний приклад – безглузда історія з водієм вантажівки, що перевозили меблі. Тут добре проявляються основні риси характеру Миті – підозрілість, жорстокість, ощадливість. Фільм не насичений більшою кількістю подій, але тримає глядача в напрузі протягом усього екранного часу й змушує людини ще раз переосмислити страшний сталінський період у житті нашої країни.