Реальне й фантастичне в баладі Т. Шевченка “Тополя”
Здавна в Україні тополя була втіленням дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя”, “Тонка, як тополя”, “Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”. За народними, повір’ями, виникнення цього дерева є результатом міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Саме такий переказ Т. Шевченко поклав в основу своєї балади “Тополя”. Як відомо, балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного
Отже, це перетворення – єдиний фантастичний епізод у баладі, і взятий він із народної творчості. Все інше – реалістичне. Розповідь ведеться від імені оповідача. Це дає змогу авторові висловлювати поради дівчатам:
…Що нам в світі зустрінеться… Не знайте, дівчата! Не питайте свою долю… Само серце знає, Кого любить…
У чому ж причина трагічної долі головної героїні? По-перше, вважаю, це тогочасні традиції, згідно з якими, батьки могли обирати своїм дітям пару. Інша ж причина – нескінченні війни, у яких брало учать українське козацтво, захищаючи свою Батьківщину. Тисячі козаків гинули в боях – тисячі матерів втрачали синів, тисячі жінок ставали вдовами, діти – сиротами, а дівчата усе життя оплакували свою нещасливу долю.
Таким чином, тополі, що ростуть уздовж шляхів, стали ніби втіленням багатьох жінок, що чекають свого коханого, виглядають його з далекої дороги, втіленням справжнього кохання.