Реалізм “Лісової пісні” – Леся Українка
Леся Українка (1871-1913 pp.)
Реалізм “Лісової пісні”
М. Рильський назвав “Лісову пісню” діамантовим вінцем Лесі Українки.
Крізь усе життя пронесла поетеса любов до народної творчості. Ремарки до “Лісової пісні” – це справжня поезія в прозі, надзвичайно точні, стислі і разом із тим поетичні замальовки поліських пейзажів. У цьому виявилося, зокрема, новаторство Лесиної драматургії. “Лісова пісня” нібито переливається різноманітними барвами, які відбивають розмаїття кольорів у різні пори року.
Разом із тим письменниця
Майстерно виписані сцени сварки жінок нагадують нам епізоди творів кращих наших побутописців – Нечуя-Левицькрго, Кропивницького.
Написати “Лісову пісню” Лесю Українку спонукала туга за рідним краєм. Появу драматичної поеми зумовила також внутрішня потреба поетеси висловити протест проти гнітючої атмосфери, яка панувала в той час у літературних колах. “Такий твір мусив з’явитися, його чекало життя, його вимагала література” , – писала сама авторка,
У п’єсі опоетизовано красу людських взаємин, потяг до щастя,
Загадковий світ Лесиного шедевра і досі вабить нас незвіданими глибинами поетичної думки.
ЦЕ ЦІКАВО
Вперше “Лісову пісню” поставив Державний український драматичний театр (нині Дніпропетровський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка) в революційні дні 1918 року. Відтоді драма-феєрія з незмінним успіхом йшла майже в усіх театрах України. “Лісова пісня” – новий драматургічний жанр, створений ЛесеюУкраїнкою: це проблемна філософська драматична поема. ?