Рання лірика Павла Тичини

Павлові Тичині судилася складна доля. Його життя було тяжким, особливо під час встановлення в Україні Радянської влади. Через це подальший життєвий і творчий шлях поета почав набувати подвійності. Тичина був гуманістом, патріотом своєї України.

Мене найбільше приваблює рання творчість Павла Григоровича. У свої перші поезії Тичина вкладає всю свою душу, особливо це помітно в ранніх ліричних віршах. Молодий поет хоче зрозуміти світ, “зазирнути в майбутнє”:

Молодий я, молодий,

Повний сили та відваги.

Гей, життя, виходь на бій

Пожартуєм для розваги!

Поет відчуває красу, чарівність і гармонію природи, тому багато віршів, таких як “Квітчастий луг”, “Хор лісових дзвіночків”, “Гаї шумлять” та інші, присвячені саме їй. Поет милується природою, і його душа наповнюється найкращими почуттями.

Гаї шумлять –

Я слухаю.

Хмарки біжать –

Милуються

Милуюся – дивуюся,

Чого душі моїй

Так весело…

Вірші про кохання займають особливе місце в поезії Павла Тичини. Серед них – “Десь на дні мого серця”, “О люба Інно…”, “Цвіт в моєму серці”. Більше барвистості і виразності

додають їм образи природи. Поет прагне якнайдосконаліше передати гармонію єднання людських почуттів і краси природи. Наприклад, ліричний герой звертається до своєї коханої:

Коли в твої очі дивлюся – здається мені мов бачу я небо прозоре.

Мов бачу брильянтових зір ціле морс, що десь там горять – усміхаються чудові, ясні..!

Але не завжди кохання буває щасливим. На шляху закоханих зустрічається багато перешкод. Ліричні вірші наповнюються сумом і журбою. Однак поет продовжує вірити в добро, чарівність природи, у велич людських взаємин, у гармонію світу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Рання лірика Павла Тичини