Ранні вірші Шиллера
Ранні вірші Шиллера – найменш значна частина його ліричної спадщини. У цей період Шиллер перебуває під впливом “Бури й натиску”, німецького літературного напрямку XVIII століття, що повстало проти дворянського суспільства і його культури. Але якщо в знаменитих юнацьких драмах Шиллера – “Розбійники”, “Підступництво й любов” – яскраво відбилися прогресивні сторони цього руху – викриття феодального режиму, дух боротьби й збурювання, то у віршах його, навпроти, позначилися інші риси “Бури й натиску” – перебільшений
В “Тріумфі любові” (1781) Шиллер говорить про сумну долю міфічних кам’яних людей, кремінні душі яких не відали почуття, і призиває мудрість схилитися перед любов’ю. “Лише любов згідно водить сфери, плани миру дихають їй однієї”, – говорить він в “Фантазії до Лаури” (1781).
Набагато більше значення має лірика Шиллера того періоду, коли він стає завзятим шанувальником античного мистецтва. Велике місце тут займають філософські
Драма “Мессинская наречена” була для Шиллера спробою написати такий драматичний добуток, що і по змісту й за формою з’явилося б відтворенням грецької трагедії. Щось подібне Шиллер пробує здійснити й у лірику. Наприклад, у вірші “Вечір” (1795), написаному античним розміром, він у міфологічних образах малює захід сонця: втомлені коні медленней везуть по небу колісницю Феба, у моря він сходить із колісниці, коні п’ють прохолодну воду, а Феб відпочиває в обіймах морської богині Фетиди; так наступає ніч
Сама вдала зі спроб Шиллера пожвавити в поезії класичну Грецію – вірш “Торжество переможців” (1803). “Я напав на розкішні жнива “Илиади” і відніс із її, що міг”, – писав Шиллер друзям про цей добуток. У ньому зображується момент, про яке ще не говорить “Илиада” і який мається на увазі вже відомим в “Одиссее”: Троя остаточно розбита, греки бенкетують на її руїнах, готуючись відплисти на батьківщину. Вони поминають загиблих героїв, яким випав кращий жереб – слава, що обезсмертила в піснях їхні імена; великодушні до переможених, вони прославляють доблесть свого полеглого ворога Гектора й подають кубок розради його матері Гекубе. Загибель Трої наводить їх на думку про тлінність усього земного, але й це не затьмарює їх ясного, оптимістичного погляду на життя:
Сплячий у труні, мирно спи; Життям користуйся, що живе. (Переклад В. А. Жуковського)
Відомий захоплене відкликання Бєлінського про цей вірш: “Торжество переможців”, – говорить він, – є одне з найбільших і благороднейших створень Шиллера… Ця п’єса є апофеозу всього життя, усього духу Греції… Велич і важливість грецької трагедії злиті в цій п’єсі Шиллера з возвишенною й кроткою скорботою грецької елегії… Не можна ширше, глибше й вірніше відтворити моральної фізіономії народу, що вже не існує стільки тисячоріч!” ‘
Шиллер, однак, розуміє, що в сучасній йому життя, у буржуазній дійсності немає умов для справжнього відродження духу Греції і її мистецтв. У вірші “Співаки минулого” (1795) він заздрить долі древніх поетів, які в самому житті, навколо себе бачили великі справи й пісні яких проносилися від племен до племен:
.. .Щасливець, хто голос народу Чув і в ньому розрізняв відзвуки пісні своєї… Не така доля сучасних поетів: .. .зникли подвиги, ліру Звавшие до пісні, зник – ах! восприемлющий слух. (Переклад А. Кочеткова)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)