Пушкін і російська література – художній аналіз
Пушкін і російська література
Пушкін – великий російський національний поет. По справедливому визначенню Гончарова, “він для російського мистецтва те ж, що Ломоносов для російської освіти взагалі. Пушкіна зайняв собою всю свою епоху, сам створив іншу, породив школи художників”.
Як Ломоносов був батьком російської науки, так Пушкін став родоначальником нової російської літератури.
1. Пушкіна створював нову літературу, опираючись на найцінніші досягнення своїх попередників і усний народной поезії, з огляду на в той же час
2. Пушкіна особливо цінував
Поезія Пушкіна носить справді народний характер. Бєлінський указав на таку різницю між народностями Крилова й Пушкіна: Крилов виразив своїми байками “одну тільки сторону російського духу” – національного російського характеру. Пушкіна відбив у своїй творчості всю повноту його.
По думці Пушкіна, література стане народної тоді, коли вона буде виразником народної культури, відбиттям культурних інтересів нації, основною темою візьме долю народу. Такими і є Твори Пушкіна.
Народності його творчості проявляється й у темах, які він ставив, і в підході до дозволу їх, і в роздумах про долі країни, і в зображенні дійсності й типових особливостей російського національного характеру, і в картинах російської природи, і в мові, якою він писали свої добутки.
3. Найбільшою заслугою Пушкіна було твердження в літературі критичного реалізму. Широта охоплення дійсності й глибина проникнення в неї, розкриття протиріч громадського життя, всебічне розкриття людського характеру, критика сучасності в згоді з поглядами й сподіваннями народних мас і вказівка перспектив розвитку суспільства – все це становить найсильніші характерні риси пушкінського реалізму.
4. Творчість Пушкіна відрізняється високою ідейністю, гуманізмом і демократизмом. У його добутках звучить голос справжнього патріота-громадянина, що гаряче любив свою країну й свій народ і гордившегося ім. Любов до батьківщини й до її на багаторазово переводяться на різні мови, високо оцінюються письменниками й критиками.
Пушкін знаходить на Заході захоплених шанувальників своєї творчості.
Наприкінці XIX століття Пушкіна вже вважають, одним з найбільших поетів миру.
Пушкін є великим національним поетом; його творчість із величезною повнотою, глибиною й художньою силою виразило національні особливості, широту й могутність духовних сил російського народу. Це насамперед і становить той внесок, що вніс Пушкін у загальну скарбницю світової культури, збагативши неї. Справді національний характер творчості Пушкіна обумовив його світове значення.
Історія літератури є Історія боротьби за реалізм, за “поезію дійсності”, за художньо правдиве відбиття основних явищ, що відбуваються в житті. Визначити світове значення Пушкіна – це значить визначити те місце, що займає пушкінську творчість в історії боротьби за реалізм.
Щодо цього місце й значення Пушкіна в історії світової літератури визначається двома основними моментами.
Пушкін – родоначальник самого передового для свого часу російського критичного реалізму, що з’явився результатом глибокого зв’язку передової російської літератури з народом, з його визвольною боротьбою. “Євгеній Онєгін” – це перший зразок дійсно реалістичного роману в XIX столітті. В “Борисі Годунове” Пушкін створив справді реалістичну й народну трагедію, уперше показавши народ як рушійну силу історії. ” Капітанська дочка ” – перший реалістичний історичний роман, новий етап у розвитку цього жанру.
Основою, на якій виріс реалізм Пушкіна, був зв’язок творчості великого поета з революційно-визвольним рухом народу.
Справжній реалізм, величезне ідейне багатство, народності – висока людяність і доконана художня форма – от той коштовний внесок, що вніс Пушкіна в скарбницю передової світової літератури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)