Продовження твору на 2 сторінки: Одного літнього дня ми з товаришем гуляли берегом моря раптом десь з далека почувся протяжний крик
Ми вирішили перевірити, що це. Сергій почув, що звук був зі сторони лісу. Коли ми прибігли, то побачили, що поряд з трасою, яка йшла до лісу, стояв перевернутий кошик. Ми з товаришем підбігли до кошика.
– Цікаво, що там? – спитав я.
– Давай перевіримо.
– Зачекай, а раптом там щось небезпечне?
– Візьми палитцю, якщо боїшся, але по звуку, я не думаю, що так шось жахливе.
Я взяв палицю, що була поряд, але коли Сергійко підняв кошик, то під ним ми побачили звичайне, маленьке, доглянуте, біленьке кошеня. Воно було не дике, тому що воно
– Як ми його назвемо? – спитав я.
– Ми ж знайшли його у лісі, так?
– Так.
– То давай назвемо його Лиском?
– Давай. – усміхнувся я.
На вид Лисику було близко трьох тижнів. Ми вирішили залишити його вдома, адже навряд батьки не дозволили б тримати таке чудо. Цей день добре запам”ятався, і коли ми з Сергійком пішли до школи, то неодмінно написали про цю подію в творі про
Висновок один, якщо вже ці бідолахи вам чимось завадили, не чиніть так, краще віддайте комусь, або відвезіть на якусь жилу вулицю, де хоча б одна людина знайдеться і домопоже…