Прочитайте і проаналізуйте поезію Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…”
Майже в усіх творах Великого Кобзаря присутня Природа рідного краю. Вона змальована у народнопісенному дусі. Часто окремі її деталі – зоря, тополя, калина, явір, верба, садок вишневий – виростають до символів усієї України. Світ природи у Шевченка одухотворений:
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговоримо тихесенько
В неволі з тобою.
Образи Дніпра, “ланів широкополих”, зелених гаїв постійно присутні в поезіях Шевченка:
А верби ген понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти.
У ранніх творах Шевченка,
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть…
Поет ніколи не забував, що серед краси природи тяжко мучиться у кріпацтві трудящий люд. Тому в поемі “Сон” зображує Т. Шевченко Україну з її безталанною долею, злиднями, горем. За ліричним відступом постає мальовничий пейзаж:
…Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер виє, Степи, лани мріють,
Вербі
Повита
Але ця прекрасна природа не радує, а тільки навіває тугу
Висновок. Т. Г. Шевченко з дитинства був закоханий у мальовничу природу України. Та поезій з ідилічними картинами українського села у нього мало. Бо у поезіях він висловлює спогад дитинства або мрію про щасливе життя, подає ці картини як сон або як Майбутнє, що може настати тоді, коли не залишиться “сліду панського в Україні”.
Отже, природа рідного краю зображена Шевченком майстерно, поетично і зворушливо, з великою любов’ю і жалем, що такої гармонії, яка є в природі, немає в сучасному поетові суспільстві.
Опорні слова й поняття: пейзажна лірика, народні традиції у змалюванні природи, мальовничий пейзаж, одухотворення.
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
Поклала мати коло хати
А матері вечерять ждуть.
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Сім’я вечеря коло хати,
Затихло все, тільки дівчата
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,