Проблемний підхід до вивчення кіноповісті “Зачарована Десна”
О. Довженко – кінорежисер зі світовим ім’ям, лауреат Ленінської премії. Він був більшим сином свого народу, палким патріотом рідної землі. Через все життя проніс він гарячу любов до краю, де народився, до чарівної ріки Десні. Тому один з найкращих своїх добутків назвала “Зачарована Десна”. Ця повість – гімн землі й людям, які виховували його, навчили працювати, любити все прекрасне
Задум Написати такий добуток виник у письменника ще в роки Великої Вітчизняної війни. У щоденнику 7 грудня 1945 року з’являється запис про бажання
Яскраво розкрита проблема природи й людини. Автор не тільки відтворить красу улюбленої ріки і її берегів, а й затверджує зв’язок людини й природи як необхідна умова духовності, показує сприятливий вплив природи на людський розум і почуття. Головне місце в кіноповісті займає проблема виховання роботою. Батька Сашко любив за надзвичайну працьовитість: “Скільки він землі попоралася, скільки хліба вкосила!” Невтомною трудівницею була й мати. Дід Семен “…мав сухі натруджені руки, умів вижити линів просто руками”. Особливо захоплювався малий Сашко роботою Самийла – талановитого косаря. Він “орудував косою, як добрий маляр кистю…
Завдяки чарівній Десні і рідним людям О. Довженко протягом всього життя “не втрачав щастя бачити… зірки навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”. “Зачарована Десна” – не сповнена радості й сумуй щира сповідь письменника про своє дитинство, про кревний зв’язок з народом і рідною землею. Це заклик любити життя, цінувати й берегти всі те прекрасне, що робить людини духовно багат і щасливим, не забувати свої коріння й що дав тобі твій народ і батьки, щоб ти став їхнім гідним сином або донею