Краса людини та природи у кіноповісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка

Благословенна будь, Моя незаймана дівице Десно! О. Довженко У кожного справжнього майстра є один чи кілька найдорожчих йому творів, випестуваних ним дітей. Це те, чого митець не міг не сказати людству, – це його болі, найпотаємніші думки, виношені й пережиті, пропущені через серце. Саме таким твором для О. Довженка стала кіноповість “Зачарована Десна”. Тяжкого й грізного 1942 року на тлі страждань, горя, героїчної боротьби з фашизмом у пам’яті митця зринають і постають картини далекого дитинства. О. Довженко у кіноповісті на питання, що

викликає спогади про дитинство, відповідає, що це – “непереможне бажання… усвідомити свою природу… коло самих її первісних джерел”. Саме бажання осмислити цю природу і визначило жанрові й стильові особливості твору. Насамперед – це два плани зображення. Перший план – показ дитинства Сашка : його радощі та турботи, захоплення дивосвітом красуні Десни, казкові розповіді діда, трудове селянське оточення. Другий план – це філософське осмислення пережитого буття людини. Але про що б не вів мову О. Довженко, кожна подія оцінюється єдиною міркою : естетичні критерії художника визначаються народною

мораллю й етикою, основу якої визначало ставлення до праці, селянин поважав працьовиту людину. Живучи в нестатках, б’ючись за копицю сіна, як то бувало в родичів малого Сашка, хлібороби, проте високо цінували людську гідність, чесність, роботящі руки, поетизували труд. Оточення навчало майбутнього митця поважати простого селянина, воно відкрило очі і на талант дядька Самійла, який “обкосив би всю земну кулю, аби тільки була трава та хліб і каша”, і люди цінували його, прозвали Косарем. З особливою любов’ю змальовує автор свого батька, невтомного трудівника : “З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, він годився на все. Багато наробив, урятував од води, багато землі переорав…” У праці, у діянні розкривається його духовний світ, гуманність. У полоні спогадів про дитячі мрії Довженко піднімає завісу над першими печалями й радощами. Тут і страх перед гадюкою, прийняття “першого гріха” за вирвану моркву, бесіди з дідом. Рано усвідомив Сашко, що працю народ сприймає як високу моральну категорію. Критерії, якими керуються діти, формуються на чесності, працьовитості, душевній щедрості. Тому не можна без хвилювання читати рядки звертання до Десни, що зробила автора невичерпно багатим. Чудовий світ природи, єдність її з долею людини, з її життям, світ рослин, тварин, зачарована красуня Десна постають перед читачами крізь призму дитячого сприйняття, що переплітається з дивосвітом народних легенд, повір’їв, казок. У кіноповісті подаються пейзажі, які найглибше вразили хлопця, відображаючи його духовний світ. Серед них чарівна картина весняного пробудження, казкова мандрівка на сінокіс. Природа у творі – органічна частина світу, поза яким неможливо уявити повноцінного розкриття характерів, духовного світу людини. “Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості, ані людяного суму”. Дай, Боже, нам любові та трішки розуму! Олена Акульшина, м. Керч


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Краса людини та природи у кіноповісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка

Categories: Твори з літератури

Links