Проблемний підхід до вивчення кіноповісті 0. Довженка “Зачарована Десна”
І. Гімн землі та людям. (О. Довженко – кінорежисер зі світовим ім’ям, лауреат Ленінської премії. Він був великим сином свого народу, палким патріотом рідної землі. Через усе життя проніс він гарячу любов до краю, де народився, до чарівної річки Десни. Тому один із найкращих своїх творів назвав “Зачарована Десна”. Ця повість – гімн землі та людям, що виховати його, навчили працювати, любити все прекрасне.)
ІІ. Ідейно-тсматична основа твору. (Задум написати такий твір виник у письменника ще в роки Великої Вітчизняної війни. У щоденнику
ІІІ. Роль оповідача у творі (Оповідач у “Зачарованій Десні” – сам письменник, який виступає у двох ракурсах: як автор і як герой твору – маленький Сашко. Розповідь у творі має двоплановий
ІV. Проблематика кіноповісті. (Яскраво розкрита проблема природи і людини. Автор не лише відтворює красу улюбленої річки та її берегів, а й утверджуг зв’язок людини і природи як необхідну умову духовності, показує благотворний вплив природи на людський розум і почуття. Головне місце у кіноповісті посідає проблема виховання працею. У сім’ї завжди всі були в роботі. Батька
Сашко любив за надзвичайну працьовитість: “Скільки він землі впорав, скільки хліба накосив!” Невтомною трудівницею була й мати. Дід Семен “…мав сухі натруджені руки, вмів ловити линів просто руками”. Особливо захоплювався малий Сашко роботою дядька Самійла – талановитого косаря. Він “орудував косою, як добрий маляр пензлем…”) V. Значення кіноповісті. (Завдяки чарівній Десні й рідним людям О. Довженко впродовж усього свого життя “не втрачав щастя бачити… зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”. “Зачарована Десна” – це сповнена радощів і смутку щира сповідь письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок із народом і рідною землею. Це заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою, не забувати своє коріння і що дав тобі твій народ та батьки, щоб ти став їх гідним сином або донькою.)