Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”

Я завжди думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем,
та й не тільки митцем… М. Рильський “Зачарована Десна” – це автобіографічна кіноповість, у якій автор розповідає про своє дитинство і рідне село, в якому воно минуло. Це лише підтверджує те, що без минулого не може бути майбутнього, і твір є важливим не лише для самого Довженка, а й для нас. Письменник розповідає від свого імені, а точніше, від імені малого Сашка, тому всі події, що відбуваються, ми бачимо очима дитини. Але разом з тим у повісті присутні й думки

дорослого Довженка: аналіз дитячих спогадів зрілим митцем.
Сашко дуже захоплюється красою природи, яка його оточує. Тому в повісті багато описів-пейзажів. Рослини, які мати посадила біля хати й на городі, здаються йому надзвичайно великими, такими, що в них можна сховатися. Хлопчик росте в селі, поряд із землею, і тому кожна жива травинка хвилює його: “Ото як вийти з сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною!”
Сашко глибоко шанує й поважає своїх батьків. Мати від Бога наділена любов’ю до рослин: “Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість”.

Батько – сильний і привабливий: “Багато я бачив гарних людей, але такого, як батько, не бачив” Це був неписьменний, але розумний, порядний і чесний чоловік.
Довженкові батьки приваблюють нас своєю душевною красою. Це звичайні, прості, бідні люди, в житті яких переплітаються радість і лихо. Але вони люблять рідну землю, допомагають один одному, залишаються гуманними. Приклад – епізод, коли в родині Сашка помирають від пошесті четверо його братів. Це, на мою думку, один із найбільш хвилюючих моментів повісті. Батьківське горе не можна було ні з чим порівняти: мати була напівмертва, а батько загнав коней по дорозі додому, коли дізнався, що його діти вмирають від невідомої хвороби. Страшне лихо, але він не втрачає доброти до людей: “Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води… поки не звільнився від свого смутку”.
Поряд із рідними Сашка ми бачимо його земляків-селян. Вони прекрасні, розкриваючись у праці: кожен – у своєму покликанні. Цікавими й самобутніми є образи мисливця Тихона та коваля Захарка. По всій окрузі не було такого майстерного косаря, як Самійло.
І, звичайно, особливе місце у творі займає чарівна українська природа. Автор захоплюється красою річки Десни, на берегах якої пройшли його найкращі роки, вміє побачити “зорі в калюжах” – тобто помітити прекрасне навіть у найменших буденних деталях. Цьому вчимося й ми, читаючи “Зачаровану Десну” та згадуючи своє дитинство – найсвітліші й найнезабутніші хвилини, що на все життя залишають найяскравіші враження.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”

Categories: Твори з літератури

Links