Проблеми моральності в сучасній літературі
Російська Література завжди була тісно пов’язана з моральними шуканнями нашого народу. Кращі письменники у своїх добутках постійно піднімали проблеми сучасності, намагалися вирішити питання добра й зла, совісті, людського достоїнства, справедливості й інші
Найцікавішими є добутки, у яких піднімаються проблеми, пов’язані з моральністю людини, з його шуканнями позитивного ідеалу в житті. Одним з письменників, що щиро уболіває за моральністю нашого суспільства, є Валентин Распутін. Особливе місце в його Творчості займає повість “Пожежа”
Багато роблем нашої сучасності, у тому числі й моральні, піднімає Анатолій Приставкин у повісті “Ночувала хмаринка золота.”. Він гостро порушує питання національних відносин, говорить про зв’язок поколінь, піднімає тему добра й зла, говорить про багатьох інших питаннях, рішення яких залежить не тільки від політики й економіки, але й від рівня загальної культури. “Для людини – – національність, і не заслуга, і не провина, якщо в країні затверджують інакше. Виходить, нещасна ця країна”, – писав Роберт Рождественський. Повість “Пожежа” вся пронизана болем, так і хочеться крикнути: “Так більше жити не можна!” Пожежа зовні стала тільки похмурим відсвітом того, що давно висушує душу. Потрібно рятувати людську душу, письменник говорить, що опору життя потрібно шукати в душі своєї. Распутін гостро виразив те, що почували багато хто – потрібно кликати людей, змусити опам’ятатися, однаково відступати більше нікуди. Письменник пише, що, коли, замість правди, людині система сочинениятически підносить неправда, це страшно. У годинники пожежі головному героєві відкривається істина: людині потрібно бути хазяїном рідної землі, а не байдужим постояльцем, потрібно шукати зближення із природою, потрібно прислухатися до самого себе, потрібно очистити свою совість
Моїм улюбленим письменником завжди був Данило Гранін, тому що цей автор має неабияке дарування, всі його повести цікаві тим, що в них він ставить гострі проблеми сьогоднішнього дня. Я не можу назвати жодного письменника, що зрівнявся б з ним по різнобічності як проблемних, так і. чисто художніх інтересів, хоча Гранін – письменник однієї загальної проблеми. Гранін закінчив технічний інститут, працював інженером, тому все те, про що він пише, добре знайомо йому. Його романи “Шукачі”, “Іду на грозу”, “Картина” принесли йому заслужений успіх. У центрі багатьох його добутків коштує проблема – “учений і влада”. Гранін підходить до проблемі про спосіб життя, як результаті раз і назавжди зробленого людиною вибору. Дороги назад ні, як би ми цього не бажали. Доля людини – від чого вона залежить? Від цілеспрямованості особистості або сили обставин? У повісті “Це дивне життя” він показує реальну людську долю, реальну особистість. Головний герой Олександр Любищев був сьогоденням ученим. “Подвигу не було, – пише Гранін, – але було більше, ніж подвиг – було добре прожите життя”. Працездатність і енергійність його недосяжні. З молодості Любищев уже твердо знав, що він хоче, він жорстко запрограмував, “вибрав” своє життя, що підкорив одному – служінню науці. Від початку до кінця він був вірний своєму юнацькому вибору, своєї любові, своїй мрії. На жаль, під кінець життя багато хто його вважають невдахою, тому що особистого благополуччя він не досяг. Він не гнався за престижними посадами, за більшими окладами й привілеями – він просто тихо й скромно робив свою справу, був теперішнім подвижником у науці. Саме такі люди, наші сучасники, рухали технічний прогрес. Чесність і принциповість – ці якості багато хто в житті з роками втрачали, але кращі з людей не гналися за хвилинним успіхами, почестями, а працювали в ім’я майбутнього
Проблема життєвого вибору гостро коштує в іншій повісті Граніна “Однофамілець”. Герой цієї повісті – виконроб, у минулому – подававший більші надії матема сочинениятик. Гранін як би зіштовхує два варіанти долі в одній людині. Кузьмін, головний герой, був людиною граничної чесності й порядності, але доля зламала його, він рухається по життю “підхоплений загальним потоком”. Проблему вибору, проблему вчинку, від якого може залежати вся доля людини, Гранін аналізує не тільки через долю Кузьміна, але й на долі старшого покоління в науці, на долі зовсім молодих учених – матема сочинениятиков. У центрі повести – конфлікт між ученими, які бачать різні цілі у своїй роботі. Маститий учений Лаптєв заради того, щоб “стерти з особи землі” іншого вченого Лазарєва, зламав долю Кузьміна (учень” Лазарєва), він пожертвував його людською й науковою долею начебто б з гуманних міркувань: напрямок, у якому працювали Лазарєв і Кузьмін, на його думку, було помилково. І тільки через роки, коли Кузьмін кинув матема сочинениятику, його перші студентські роботи були визнані найбільшими матема сочинениятиками миру. Учений з Японії зробив велике відкриття, посилаючись на забуту оригінальну роботу російського студента Кузьміна, що по незрозумілих причинах не довів своє відкриття до кінця. Так Лаптєв зламав долю великого російського вченого
У цій повісті Гранін продовжує тему, що почав писати ще в 60 – е роки в романі “Іду на грозу”. Цей роман приніс Граніну всесоюзну популярність. Так від проблеми вибору героєм свого шляху Гранін переходить до проблеми долі людини, проблемі здійснення даного йому таланта. Зараз іде духовна перебудова людини як особистості. Катастрофа нашого часу в тім, що ми часто не чуємо один одного, ми емоційно глухі до чужих проблем і лих. Література морально нас воспити – вает, формує нашу свідомість, відкриває нам глибини прекрасного, котре часто в повсякденному житті ми не зауважуємо
(1 votes, average: 5.00 out of 5)