Проблема злочину і кари в романі П. Мироного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Вершиною критичного реалізму Панаса Мирного є його роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Працюючи в суді, письменник часто здійснював подорожі по Полтавськой губернії. Під час однієї з таких поїздок від Полтави до Гадяча він почув від візника сумну розповідь про розбійника Василя Гнидку, засудженого до каторги. Ця правдива і проста історія глибоко схвилювала Панаса Мирного, і 1872 році він створює нарис “Подоріжжя від Полтави до Гадяча”. У цьому ж році він завершує роботу над повістю “Чіпка”. Прочитавши цей твір, брат письменника

Іван Білик порадив розширити рамки повісті і створити великий психологічний роман, у якому глибоко проаналізувати шлях морального падіння головного героя. Так виник задум створення роману, який був завершений 1875 року. Але в Російській імперії, де українськіке слово було заборонене указом 1876 року, видати роман було неможливо. Ось чому твір вийшов у світ лише 1880 році в Женеві при сприянні Михайла Драгоманова.
Головний герой роману – Чіпка Вареник. Це людина глибокої душі, критичного розуму і сміливої вдачі. Вже на перших сторінках роману ми знайомимося з портретною характеристикою Чіпки-юнака. автор
наділяє свого героя привабливою зовнішністю, вживає такі виразні деталі, як “гострі очі”, “бистрий, як блискавка, погляд”, показує основні риси вдачі Чіпки: сильну волю, безстрашність і рішучість. Малий Чіпка ріс і виховувався без батька, у холоді і голоді. До злиднів додавалися ще й моральні страждання: сільські діти не приймали хлопчика до свого гурту, обзивали його “виродком”, “байстрюком”. Все це пригнічувало дитячу душу. А коли підріс – поневірявся по наймах. У цей час у нього почало визрівати почуття ненависті до гноблення і насильства:” І прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала”. Однак Чіпка не тільки ненавидів, а й любив. Він зростав допитливим і спостережливим хлопчиком. Казки і розповіді баби Оришки і діда Уласа вчили любити людей, бути співчутливим, добрим, не творити зла.
Чіпка любить життя, красу природи, усім цікавиться. Це прагнення до знань допомогло Чіпці ще й з ранніх років розпізнавати неправду в житті. Ненависть до панів стає провідною рисою характеру Чіпки, змістом його боротьби.
Нові події посилюють і розпалюють це почуття. Ледве чіпка став на ноги, вибився із злиднів, як у нього забрали землю. Розуміючи, що без землі немає життя і волі, Чіпка рішуче виступає на боротьбу, але зазнає поразки. Його серце запалилося обуренням і гнівом,- Чіпка не може змиритися з такою дійсністю. Приставши до ватаги злодіїв і розбишак, він пиячить, бешкетує, грабує.
Але Чіпка ще не загинув Він організовує відсіч каральному загонові, який прийшов утихомирити селян. Солдати жорстоко побили його, Після одруження з Галею Чіпка повертається до чесної хліборобської праці. Його поважають люди як доброго хазяїна, його обирають земським гласним, а потім у земську управу. Чіпка радий був служити громаді, але пани знайшли привід, щоб вигнати його з управи. Він намагається знайти правду, підбурює селян. В особі Чіпки письменник змальовує емоційно вразливу і щиру людину з високими моральними якостями і розумовими здібностями. Смілива вдача, працьовитість, непримиренність до будь-якого зла, мужня поведінка, бажання послужити людям – такі основні риси характеру головного героя роману. Письменник показав, що така здібна, сповнена сили волі і молодої енергії людина не могла в умовах тогочасної дійсності знайти собі місце в житті і стала “пропащою силою”.
Чіпка шукав правду і не знаходив її, хотів правдою жити, а йому не давали змоги. Він стає на згубний шлях розбійництва, і це приводить його від стихійного бунту до кримінального злочину. Дійшло до того, що Чіпка з п”яною ватагою вирізує цілу родину Хоменків, і його відправляють на каторгу. Таким чином, в образі Чіпки панас Мирний змалював трагічну долю стихійного бунтаря і протестанта проти соціальної несправедливості. Цей образ – один із найкращих в українській класичній літературі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Проблема злочину і кари в романі П. Мироного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”