Проблема загубленого покоління в романі “Прощай, зброя!”
У романі “Прощай, зброя!” (1929) Хемингуэй знову вертається до проблеми “загубленого покоління”. Цього разу Мова йде про те, як Війна обесчеловечила людини, як сформувалися люди “загубленого покоління”. Доля людини й суспільство – ця проблема, що старанно уникав письменник в інших своїх добутках, поневоле встає перед ним
Італійські соціалісти в романі “Прощай, зброя!” – епізодичні образи, але вони свідчать про розширення соціального кругозору художника. Крім того, саме їхніми вустами дається оцінка війни, найбільш
Шоферам не вдалося звернути Генрі у свою віру, зробити його соціалістом (не випадково йому не сподобався “Вогонь” Анри Барбюса). Він хоче піти від суспільства, И тому його протест проти
Смерть дитини й Кэтрин підкреслює повна катастрофа надій Генрі на щастя, на теперішнє життя. Він усе втратив, він герой “загубленого покоління”. Але не тільки в цьому зміст сумного фіналу роману. Смерть Кэтрин означає й катастрофа того життєвого ідеалу, до якого прагнув Генрі після того, як він распрощался зі зброєю. Його спроба бігти від суспільства в мир особистого щастя не вдалася. Генрі знову на розпуття. І автор не знав, куди піде його герой. Не випадково він багаторазово переробляв заключні рядки роману
Навмисна фактографічність роману “И сходить сонце” змусила багатьох людей, що знали Хемингуэя в роки його життя в Парижі, згадувати епізоди свого життя, описані потім Хемингуэем у цьому романі, думати й міркувати про те, наскільки точно передав письменник та або інша розмова в паризькому кафі або на вулиці. Ця фактографічність дозволила йому досить точно описати недуги “загубленого покоління”, а майстерність підтексту, що так яскраво виявилося в ранніх його оповіданнях,- не тільки винятково тонко передати щиросердечне хвилювання своїх героїв, але й виявити фізіологічні причини, що позбавили Джейка Барнса щастя любові. Соціальних причин, які позбавили Барнса місця в житті, у романі “И сходить сонце” Хемингуэй розкрити не зумів. Ці причини, що породили “загублене покоління”, виявлені в романі “Прощай, зброя!”, і в цьому виявилася істотна зміна у творчому методі письменника, що, увібравши в себе фактографічність і майстерність підтексту, підкорив їх більшим соціальним узагальненням, тим самим якісно збагатився, став методом реалістичним. Тепер Хемингуэй прагне до точності не тільки в деталях, але й у баченні життя, прагне побачити більш широко її обрії й перспективи
У пошуках пояснень близької його серцю долі Генрі й подібних йому героїв письменник мимоволі звертається до фактів соціально значимим. І мотив антивоєнний, яскраво виражений у самому заголовку роману, найбільш відчутно виявляється в бесідах Генрі із простими італійцями, зі священиком, що міркує про мудрість селян, із солдатами. З’єднання символіки з разючою вірогідністю деталей демонструє глибину реалістичного узагальнення. Роман “Прощай, зброя!” виявляє звертання Хемингуэя до корінних питань життя суспільства, але вони ще не були вирішені для письменника й у плані соціальному, і в плані эстетическом.
Закінчивши роман “Прощай, зброя!”, письменник, однак, виявився на складному творчому й ідейному перехресті, і в наступних своїх добутках він приділяв чимало увагу виробленню свого эстетического й соціального кредо. Саме цим цікаві для нас його численні книги й оповідання 30-х років: “Смерть після полудня” (1932), “Зелені пагорби Африки” (1935) і інших. Розповівши про втечу лейтенанта Генрі з Італії в нейтральну Швейцарію, Хемингуэй у наступних книгах завзято відмовляється писати про Америку. Зі Швейцарії погляд письменника звертається на Іспанію, де його захоплюють картини бою биків, потім випливають зелені пагорби Африки, леви, носороги, бегемоти. Єдиноборство людини зі смертю в книзі “Смерть після полудня”, людина й Природа, не торкнута цивілізацією, в “Зелених пагорбах Африки” – у кожному випадку за зовні дуже вилученими від злості дня темами ховається несхвалення буржуазного способу життя, бажання знайти протиотруту її спустошеності
(1 votes, average: 5.00 out of 5)