Проблема волі людини та можливостей її здобуття – центральний мотив повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною” М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД
З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД
Проблема волі людини та можливостей її здобуття – центральний мотив повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”
У світовій романтичній літературі темі пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі “Коли ти муж – будь мужнім”, вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість “Мцирі”, натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона “Вересовий трунок”. Світова література створила особливий образ
У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу “віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого”. Але “вільний дух народу ще тлів під попелом неволі”. Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч “загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі… часом хвицав ногами і наставляв роги”. Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про
Пролог допомагає глибше зрозуміти провідну ідею твору – оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис повісті, заборонив “допустити до друку… вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід… про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо”.
Другим не менш важливим мотивом твору, що тісно переплітається з першим, і мотив кохання Соломії і Остапа. В образах цих героїв Коцюбинський оспівує прагнення простих людей до волі. Вони – носії кращих людських чеснот: прямі, великодушні, цільні особистості, здатні на глибокі почуття, беззавітну хоробрість, і спроможність витримати безліч злигоднів заради свого кохання. Але герої не можуть бути разом, адже для цього потрібна єдина умова – воля.
Герої оповідання “Дорогою ціною” – звичайні представники українського селянства, які залишилися попри все волелюбними, не втратили ще кращих людських чеснот. Остапа, наприклад, дуже обурює байдужість тих, хто живе в неволі. Головна мрія життя таких, як він, – бажана воля. Мрія про неї передавалась із покоління в покоління, кликала до рішучих дій: “Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок…”. До Остапа у марення постійно приходить його дід, мрію якого про волю успадкував хлопець.
Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти поневолювачів-поміщиків, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.
У творі лише Остап здобуває бажану та омріяну волю, але якою ціною! Гине кохана Соломія, і подальше життя Остапа втрачає сенс. Йому доводиться жити на чужині, і цей факт лише додає чоловікові моральних страждань.
Головну думку твору можна сформулювати приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за них і здобувати їх на батьківщині, у рідній стороні.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)