Проблема спокутування боргів минулого у драмі Ф. Дюрренматта “Гостина старої дами”
Можна напевно стверджувати, що немає людини, яка б уважала світ ідеальним, сповненим справедливості й гармонії. Відомий швейцарський драматург Фрідріх Дюрренматт у п’єсі “Гостина старої дами” порушив проблему справедливості і спокутування боргів минулого, проаналізувавши людську психологію.
Справді, хіба часто ми замислюємося над тим, що саме є справедливістю. І чи для всіх вона однакова, чи тільки для одного когось? Героїня п’єси Клер Цамшасян, колись зраджена коханим і зганьблена, осуджена судом містечка Помпона, повертається
Адже він розуміє, що винен у зраді. Колись він проміняв кохану на гроші,
Але потім поступово розуміє: це і є справедливість, яка поза людським удом. І він говорить: “Я зробив із Клер те, чим вона є, а із себе самого те, чим нікчемного гендляра, що дійшов до краю”. Не випадково автор вживає дуже цинічний прийом: мешканці міста поступово поринають у борги, не усвідомлюючи, що за все слід платити.
І в даному випадку спокутою боргів буде злочин. Імлі, говорить до бургомістра: “Тепер ви мусите бути моїми суддями. Я скоряюсь пінному вироку, хоч би який він був. Для мене він буде справедливістю; а чим буде для вас – не знаю”. Отож проблема спокутування боргів минулого вирішувалась не тільки через образ Імлі. Вона мислиться набагато ширше. І вирішений цієї проблеми драматург вимагає не тільки від кожного героя, а й від читача.