Множинність потрактувань свободи волі у драмі П. Кальдерона “Життя-це сон”. Опозиція “бути” і “здаватися” у драмі як барокова дилема

34. Множинність потрактувань свободи волі у драмі П. Кальдерона “Життя-це сон”. Опозиція “бути” і “здаватися” у драмі як барокова дилема.

Історія польського принца Сигізмунда, коли народився батькові пророкували – син буде тираном. З дитинства заточив сина, був у нього лише вчитель. Проходить час, батько вирішує перевірити пророкування. Потрапляє на бал, проявляє свою вдачу.(чяється до Росаури, викидує слугу з вікна).Ув’язнення знову.

Сигізмунд показаний як усамітненна людина, виховання поза зовнішнім світом. Він

морально залежить від природи, від своїх пристрастей. Підтвердженням є слова самого Сигізмунда: “змішання людини і звіра”. Людина, так як він мислить і його розум допитливий. Звір, так як раб своєї природи.

Він не вважає, що звірине початок тільки від природи. Був з народження поставлений в такі жорсткі умови, що перетворився в людину-звіра. Він звинувачує свого батька. Після пробудження відбувається перетворення принца. Він питає слугу про те, що було. Він каже, що все було сном, а сон є щось минуще. Він прокинувся після сну, де був принцом, але не прокинувся від сну життя. У цей момент він приходить до висновку:

всі чим він живе (королівська влада, багатство) – це сон, але сон багатої людини. Бідність – сон бідної людини. Все це сни в будь-якому випадку. Усе людське життя це сон. Значить все це не настільки важливо, ні прагнення, ні пихатості, зрозумівши це принц стає мудрою людиною.

Піднімається тема, ідея самовиховання людини (яке сполучається з розумом). Розум допомагає принцу перемогти пристрасті.

Тема свободи. Про це принц розмірковує вже в першому акті драми, де розмірковує про праву людини на свободу. Він порівнює себе з птахом, звіром, рибою і дивується, що в ньому більше почуття, знання, але він вільний менше, ніж вони.

У фіналі принц мудрий. Король побачив це, вирішує вибрати іншого спадкоємця (людини іноземного). Пам’ятаючи свій шлях від звіра до людини, Сигізмунд, на чолі повстання, помилував батька, залишив його в живих.

Драматургічний метод Кальдерона полягає в оголенні життєвих протиріч. ВІН проводить свого героя через ворожі обставини і розкриває його внутрішню боротьбу, веде героя до духовного просвітлення. Це твір відповідає законам бароко.

Дія відбувається в Полонії (Польща), але це абстрактне місце, немає конкретизації часу, герої схематичні і виражають ідея автора, а не являють собою ціннісний образ. 2) Герой не статичний (змінюється і формується під зовнішніми обставинами) 3) У вступі відображення ідеї про ворожість, хаотичності навколишнього світу, про страждання людини (монолог Росаури). Влада п’янить людину. А людина мізерна перед Богом, долею(доля С. і кохання Расаури і Астольфо)(бароко).Велика увага психології(складна боротьба почуттів).Ідеал чоловіка(джентльмен) втілено у Астольфо, Сехізмунд його антипод. Потім вони помінялися ролями.

Одним із провідних є мотив страждання. Він визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сехізмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає Росаура через зраду, страждає король, усвідомлюючи свою причетність до смути в державі і т. д.(риса бароко!) Але усі герої Кальдерона переборюють свої страждання або силою власної волі, або усвідомленням марності земних поривань людини, що виходить за межі звичної для бароко концепції людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Множинність потрактувань свободи волі у драмі П. Кальдерона “Життя-це сон”. Опозиція “бути” і “здаватися” у драмі як барокова дилема

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links