Творчий шлях М. О. Булгакова (1891 – 1940) проходив у непрості для Росії роки. Це були роки великих змін – соціальних, побутових, релігійних. Булгаков був художником, що гостро усвідомлював свою відповідальність за “весь розпорядок життя на землі”. У своїх творах він прагнув підняти проблеми загальнолюдські, проблеми моральні. В останньому своєму романі “Майстер і Маргарита” Булгаков зумів піднятися на нову художню висоту в зображенні проблем сучасності. Боротьба Добра і Зла – одна з основних тем світової літератури протягом
багатьох століть. У романі “Майстер і Маргарита” Булгаков найбільш повно розкриває суть цієї боротьби в діалозі Ієшуа і Пілата. Переносячи дію діалогу на два тисячоліття назад, письменник указує на історичну перспективу постановки проблеми. У той же час за деякими психологічними і соціальними “параметрами” співрозмовники швидше сучасники XX століття, ніж люди, що живуть у 30-ті роки І століття. Цим Булгаков підкреслює актуальність проблеми в наші дні. Ієшуа Га-Ноцрі – звичайна людина, досить слабка фізично. Разом з тим це індивідуальність, людина високого духу. Він вільний від влади патріархальної
традиції, не важливо, хто його батьки, важливо, що він – особистість. Ієшуа – людина думки, незалежна від станових і релігійних догм, він живе “своїм розумом”. Він упевнений у можливостях людини змінити себе на краще, а отже, змінити на краще навколишній світ. З погляду Булгакова, добро знаходить свою істинну силу лише за дотримання деяких умов. І умови ці нелегкі. По-перше, добро не може спиратися на насильство, адже насильство – це звичайний інструмент зла. Добро має у своєму розпорядженні власну зброю: доброзичливість, готовність і бажання зрозуміти іншого. За цим ідуть щирість, співчуття, чуйність, гнучкість… Виховати в собі ці якості – значить, зробити перший крок до добра. По-друге, добро – це самобутність думки, широта культурного світогляду. По-третє, добро – це праця і творчість, звернені на благо людей. І, нарешті, це найбільша моральна стійкість, твердість у захисті своєї ідеї, самовідданість, воля. Тільки все це, разом узяте, є зброєю добра. Тому добрим бути дуже важко. Добро легко замінити підробкою, що нерідко і відбувається. Але якщо воно все-таки є в людській особистості – воно всесильне. Адже Ієшуа – “бурлака”, “слабка людина” – зумів перевернути життя Пілата, “всемогутнього правителя”, прокуратора Риму. Він вплинув і на інших людей, з якими зустрічався (у романі згадуються Іуда з Киріафа, Левій Матвій). Зло, на думку Булгакова, – це темні стихійні пристрасті, не витіснені і не втихомирені людським началом. Зло – це прояв людських атавізмів. Тому у визначення “людини” зло Булгаковим не включається. Людина починається там, де кінчається зло. У романі Булгакова зло втілюється в образах “нечистої сили” (Во-ланд і його почет) і в її “досягненнях” (бал у Сатани). Відповідно до філософського задуму роману автор іде далі, показуючи глибинне джерело зла. Зло – це доісторичний хаос первородного космосу. Добро – це надбана мільйонами років розвитку здатність людини пізнати себе і керувати собою. Булгаков вважав проблему Добра і Зла особливо важливою. Адже сучасне йому життя стало одним з найважливіших і найгостріших моментів у всесвітній історії людства. З погляду масштабності змін у суспільстві, сучасній людині жити важко. Але тисячоліття історії не повинні пройти для неї даром. У людини сьогоднішнього дня є велике благо – свідомість, знання, історичний досвід, пам’ять. І, на думку Булгакова, людина зобов’язана продовжити традицію олюднення стихійних сил у собі й у навколишньому світі. От чому Добро повинне в кінцевому рахунку перемогти Зло.
