Трагічна доля жовніра в цісарській армії (за оповіданням “Три як рідні брати”)
Юрій Федькович – один з талановитих українських письменників, з іменем якого нерозривно пов’язаний розвиток усього українського письменства, утвердження його серед інших літератур слов’янських народів.
Найкращі молоді роки Юрій Федькович віддав ненависній цісарській армії. Він бачив і пережив усі кривди, що їх зазнавали у війську солдати, розумів їх тяжке безправне становище, тугу за рідним краєм. Все це знайшло відображення в поезії та прозі письменника.
Найбільш повно життя людини у війську і на селі змальовано в оповіданні
Письменник малює також глибоко реалістичні картини життя на селі. З листа Онуфрія, брата Івана Шовканюка, читач довідується про страшне зубожіння родини жовніра. Злидні погнали сестру в найми, а малого братика Василька взято в панський двір до волів, брат продав свій кожух та волики, бо “за податки душу брали”,
Ця кричуща соціальна несправедливість ще яскравіше постає перед читачем, коли Іван Шовканюк розповідає про те, що він побачив у селі, повернувшись додому: “А домів як прийшов, то мало з ума не зійшов, так то я застав; в хаті студінь; неня лежить на печі ледве жива, Василько пригорнувся до неї та просить хлібця дрижучи…” Іван працює, “аж піт кривавий йде”, а коли захворів, то опинився в безвихідному становищі. І якби не братня допомога Якова Нестерюка, то Іван загинув би. Федькович обстоює дружбу між представниками різних національностей.
Словак капрал Бай лишається у війську за Івана, ще й дає йому на дорогу гроші; німець Тоній рятує Шовканюка від смерті, домагається його звільнення з армії.
У щасливій кінцівці, на мою думку, Юрій Федькович виражає свою мрію про майбутнє життя українського народу в добробуті, любові і злагоді.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)